Костянтин Мордатенко. «Закóхані на смерть – живуть на смерть»

0
441

закóхані на смерть – живуть на смерть
і дихають на смерть, на смерть – цілують;
і сúплються дощі з небесних жмень
розтúснутих, мов із очéй минýле
ряснúми слíзьми на пустéлі щік
й простóрища долóнь; гілля́ччям пáльці
згинаються раз-пó-раз в кóрчах; лік
вустá утратили цілýнкам; плáчте,
квилíть, завóдьте, зрáджені: любвá
хай чує кров, хай знає кров на дóтик,
на смак; на смерть закóхані хіба
життя у змозі відчувати, дóки
земля з-під ніг, аж небо біля ніг?
як служба на Головосíк у хрáмах –
в душí кохання правиться: в ці дні
закохані на смерть не сплять до ранку –
як прáведні, без ґáнджів і без вад,
навкóлішках стоять, мов у полóні
обмáр; крім крúхт кохання – не їдять
нічого, власну кров п’ючú солону;
любов до смерті – кля́та; мертве все,
що без любóві; світ мульникувáтий
без прúстрасті й жагú: кохання сенс –
губами – губи, смертю – смерть здолáти…

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я