Кропивницький письменник Олег Бондар презентував три останні книги в етері «Українського радіо. Кропивницький»: «Убивчий аромат цитрусових», «Відірваний аркуш» та «Вража ущелина». Прозаїк пише у пригодницько-містично-детективному жанрі. Він лавреат журналістської премії імені Володимира Винниченка, літературного конкурсу імені Валерія Гончаренка, дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Роман «Марево», написаний Олегом Бондарем у співавторстві з кропивницькою журналісткою Світланою Томашевською, у 2017 році ввійшов у ТОП-6 українських трилерів за версією видання «Друг читача».
Більше про книжкові новинки
Книжка «Убивчий аромат цитрусових» написана у 2015-2016 роках. Я її довго не міг опублікувати. Коли я надсилав книжку у видавництва, її схвалювали, але чомусь вона не підходила. Потім я її відправив на «Коронацію слова», рукопис став дипломантом, і проблема із видавцями одразу відпала. Книжку взяли у роботу одразу кілька видавництв, але я обрав видавництво «Кондор».
Книга «Відірваний аркуш» теж була написана раніше. Спочатку рукопис у мене був російською мовою, я його переклав українською, доопрацював і цього року видав.
«Вража ущелина» писалася наприкінці 90-х – початку 2000-х років. Писалася книга кілька років, я періодично до неї повертався. Книга складається із п’яти частин, які взаємопов’язані між собою. Це суто пригодницький, легкий роман, без натяку на серйозну літературу. Цю книгу я нікому не пропонував до друку та й вагався, чи варто її комусь пропонувати. Вона була дуже велика за обсягом, приблизно 1 700 000 знаків. Коли видавець ознайомився з рукописом, то наполіг, що її треба видавати. Але постала дилема: чи видавати двома томами, чи підкоротити і видати одним. Я схилявся до того, щоб видати однією книгою, тому суттєво скоротив її, але нічого важливого для читача я не викинув, просто зробив компактнішою історію. Коли книга видається у двох томах, необов’язково той, хто купив першу купить і другу. А не маючи першої книги, немає сенсу купувати другу.
«Суспільне: Кропивницький«
Про творчий процес
На написання книжки у мене йде приблизно три місяці, а потім місяць на опрацювання рукопису. Для опрацювання у мене є свої методи. Спочатку, після того, як все закінчено, відбувається поверхове прочитання, і рукопис відкладається. Потім іде за тиждень-два глобальна правка. І остання, третя читка, відбувається перед тим, як направляю рукопис до видавництва. Чому я сам себе обмежив трьома редакціями книги? Тому що, редагування – це процес безкінечний, і можна так зав’язнути, що з нього не вилізти зовсім, увесь час перечитувати, щось знаходити нове. Адже ми увесь час змінюємося, і змінюється наше ставлення до тих чи інших подій та речей.
Про жанри романів
Я люблю експериментувати із жанрами. Усі три книги, які вийшли цього року, написані практично у різному жанрі. Якщо взяти «Убивчий аромат цитрусових» – то це книга більше психологічного характеру. Тут більше пов’язана психологія, мотивація героїні, вчинки, як розвиваються події на основі її душевних розладів. Книгу «Відірваний аркуш» я б назвав насамперед життєвою драмою. «Вража ущелина» – книжка із серії пригодницьких романів, де фігурує приватна фірма «Есмеральда», яка займається пошуками скарбів і розгадуванням таємничих історій. Із цієї серії роман «Марево» та «Втрачений шанс». Кожна книжка має свою історію, свою таємницю, пошук і розгадку, але пов’язані вони не головним героєм (в усіх книгах головні герої різні – ред.), а саме цією фірмою і її керівником Ігорем Володимировичем, який з’являється у кожній книзі серії. «Вража ущелина» суто пригодницька книга, для того, щоб прочитати, розважитися й отримати насолоду від пригод героїв.
Про поділ літератури на елітарну та масову
Я б не робив поділу на елітарну та масову літературу. Колись те, що раніше вважалося не елітарною літературою, зараз стало класикою. Якщо письменник талановитий, то він серйознішу проблему може висвітлити так, щоб вона була доступна для читача. Якщо він не спроможний цього робити – то гріш ціна його таланту.
Що можна вважати серйозною літературою? Серйозна література – це коли поставлена якась серйозна життєва проблема, але викладена доступно, щоб читач зрозумів, аби не треба було перечитувати по кілька разів речення, щоб уловити його суть. Я терпіти не можу в літературі повчання. Письменник не повинен тримати читача за дурня, навіть якщо він розумніший за читача, але він має бути лояльним і викласти те, що він думає, таким чином, щоб його думка була доступна і зрозуміла кожному.
Наталя Трішина, Кирило Поліщук
Джерело: suspilne.media.
