Литовські народні пісні із Жемайтії

0
57

З литовськими народними піснями я познайомився під час поїздки до Вільнюса. Через мовну і географічну близькість литовські пісні добре надаються до перекладу засобами українського фольклору (подекуди є майже дослівні збіги внаслідок контактів і спільного балтослов’янського фонду мотивів). Пропоную свій український переклад народних пісень із Жемайтії, самобутнього етнографічного регіону Литви.

Назарій НАЗАРОВ
 
Сіяв руту, сіяв рожу,
Сіяв я лелію.
У саду літа юнацькі,
Як траву, посію.
 
Сходить рута, сходить рожа,
Сходить і лелія.
І літа юнацькі сходять,
Що в саду посіяв.
 
Квітне рута, квітне рожа,
Квітне і лелія,
І літа юнацькі квітнуть,
Що в саду посіяв.
 
Рута й рожа відцвітають,
Відцвіта й лелія,
Відцвіли літа юнацькі,
Що в саду посіяв.
(Simonas Duakantas. Žemaičių tautosaka. – Dainos. I. – Vilnius: Vaga, 1983. – L. 113).
 
* * *
 
Руту-м’яту сіяла,
cіяла лелію,
заодно із рутою
молодість посію.
 
Рута-м’ята проростає,
пророста лелія,
заодно із рутою –
літа молодії.
 
 
Руту-м’яту поливала,
лелію – водою,
поливала молодощі
дрібною сльозою.
 
– Ой чорнесенький вороне,
куди ти літаєш?
Ой жовтесенький коропе,
куди ти плаваєш?
 
Ой літає чорний ворон
над сивими тьмами,
ой плаває жовтий короп
глибокими морями.
 
– Хто, чорнесенький вороне,
зміг тебе стрілити?
Хто, жовтесенький коропе,
зміг тебе зловити?
 
 
– Братик стрілкою злотою,
Той мене застрілив.
А сестриця з шовку сіттю –
Та мене зловила.
(Daukantas, T.1, l.114)
 
* * *
 
Молода панна
ягідки рвала,
не так їх рвала,
не так їх рвала,
як походжала.
 
Прийшов хлопчина,
походжаючи,
по чистім полю,
зеленій луці
походжаючи.
 
 
Взяв за рученьку,
завів в ягідки, все далі й далі.
– Пусти, хлопчино,
пусти, на бога, сонце низенько,
вечір близенько,
дальня дорога.
 
– Не проси бога,
бо не випросиш,
моя панянко,
мамина доню,
будеш зо мною.
 
– Вступіться, хащі,
й високі гори,
пташечки вірні,
лісові звірі,
будьте зо мною.
(Daukantas, t. 1, l. 249)
* * *
 
При синім морі,
та й при водиці
збирала дівка,
збирала юна
дрібні ягідки.
 
Не так збирала,
як походжала,
лишила більше,
лишила більше,
ніж назбирала.
 
Звідтіль приїхав
молодий хлопець,
потяг дівчину,
потяг юную
вдаль у ягідки.
 
– Іди від мене,
молодий хлопче.
Вечір близенько,
дальня дорога,
треба вертатись.
 
– Ой відхиліте
це віконечко,
щоб постеріг я,
щоб постеріг я
ліжко дівоче.
 
При тім ліжечку
був би сторожем,
ходив би тихо,
щоб довго спала
моя дівчина.
 
– Гори і хащі,
ми обступіте,
тихі пташечки
і звірі з лісу,
ми звеселіте.
(Daukantas, t. 1, l. 248)
 
З литовської переклав Назарій Назаров
 
“Українська літературна газета”, ч. 26 (318), 31.12.2021

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я