/ одкровення поета /
…Під людською осудою
та егідою Божою
обережно люблю
і вклоняюсь не кожному…
М.Д.
ОДКРОВЕННЯ ПОЕТА
І. Моя поезія
працює і спить
їсть і п’є
любить і ненавидить
плаче і сміється
дихає і живе
і врешті решт
колись помре
я к л ю д и н а
досконалість і безсмертя
їй не загрожують
ІІ. Моя поезія
Пісня пісень
Листя трави
І мертвим і живим
моє дружнєє
посланіє
Квітень, 1997
ЛЮБОВ ПОЕТА
Я люблю із такою силою,
що в той день, коли я любив,
сонце сходило на хвилину раніше…
Жовтень, 1997
ГОРДІСТЬ ПОЕТА
Українця в мені по вінця,
навіть більше,
та я – не п’ю…
Жовтень, 1995
ОСТРАХ ПОЕТА
…а раптом слів не вистачить сумних,
Щоб змалювати образ Украхни,
Її історію, її галерну долю?!
Травень, 1990
ЕКОЛОГО-БІЛЬ ПОЕТА
Кров’ю чую: пташина зітхає.
Віче,віче…
Жовтень, 1995
НАДІЯ ПОЕТА
Я думав, я гадав, що сніг і час
роками заметуть, снігами вкриють
мою надію, а вона цвіла,
цвіла, мов лотос.
Цвіла, мов лотос,
одцвіла, мов мак…
Грудень, 1997
«ДРУЗІ» ПОЕТА
Іванові СОКУЛЬСЬКОМУ
…Оттоді ж поети, діти, друзі, молодці
його до Спілки закликали
і три шкури,
тонкі, поетичні, ліричні,
з його спини щиро драли-знімали, –
научали-кричали,
топтали, як знали…
Без дати
ПЕКЛО ПОЕТА
ГОРЮ, ГОРЮ – ВСІМА ВОГНЯМИ СЛОВА…
Січень, 1981
ЩАСТЯ КРЕЩЕНДО
або ВДЯЧНІСТЬ ПОЕТА
N.N. – захлинаючись
Мед Твоїх уст, огонь Твого тіла,
Сонце і зорі Твоїх очей…
Ти не прийшла – Ти прилетіла
з царства світань, з королівства ночей…
Шовк Твого голосу, фатум волосся…
Щастя крещендо, слова золоті…
Доле, спасибі! – любить довелося…
Доле, простибі! – єдина в житті…
Серпень, 1995
СМУТОК ПОЕТА
Так! Весна нас за руку вела,
і поезія, й проза писалась,
і незрадною дружба була,
і любов,
наче пісня, співалась.
Де ж ті юні заобрійні дні?
Де ж зірок понадхмарна туга?
Де ж кохання?
В зітханні на дні.
Ні дружини, ні друга.
Липень, 1998
ОСІНЬ ПОЕТЕСИ
«Плачте, плечі, – вас ніхто не цілує»,-
шепче жінка і дивиться в дощ…
Травень, 2001
ДОЛЯ ПОЕТА
…І такими очима сивими
Доля дивиться на поета,
Що сказати б їй: «Доле, не треба,
не дивися на нього т а к…»
Весна, 1983
СЛУХ ПОЕТА
Чути: буря дерева крушить!
Вітер полем гуляє – чути.
Чути: павітер жито ворушить…
Чу-ти…
Осінь, 1976
КАБІНЕТ ПОЕТА
В його кімнаті – сонця легіон,
монблани книг,
пера орлиний лет
над лугом і степовим безсмертям,
а ще – ШЕВЧЕНКО…
Квітень, 2004
ЗАПОВІТ ПОЕТА
Лишаю після себе вітер слів,
лани роботи, перелоги горя,
ліси задуми, трави хвилювань,
вершини дружби, урвища страждань,
річки любові, океани щастя
й душі під сонцем
розпростертий степ,
де вік гуде і мак життя цвіте…
січень, 1981
Прокоментуєте?
