З Військовим пов’язане ім’я талановитого поета і художника, нині покійного, Василя Васильовича Козлова, автора двох поетичних збірок «Стихия» та «Лирика», прекрасного художника. Він народився на Нікопольщині, та доля привела його у Дніпропетровськ, згодом – у Військове, де залишив по собі нетлінні скарби своєї творчості. Намальовані ним ікони Ісуса Христа та Божої Матері прикрашають храм у селі.
У 2007 році у видавництві «Січ» вийшла перша книжечка поезій випускниці школи Марії Козлової, доньки Василя Козлова, та Олесі Омельченко – під псевдонімом Марія Євшан «Поляна грез». Зараз поетеса працює над другою збіркою віршів та над філософськими нарисами. Свою першу книжечку оформила сама.
Є на рідній Солонянщині багато прекрасних літераторів. Лілія Жигаревич видала кілька поетичних книг.
Та насамперед потрібно назвати видатного поета Солонянщини Сарма-Соколовського, який проживав і творив у минулому столітті. Недавно Національною спілкою письменників України у Дніпропетровську вшановувався його ювілей.
Також гордістю краю є гуморист і прозаїк Леонід Комаров, поетеса Марія Григорівна Павленко, авторка книжок: «Любисток», «Азбука громів», «Скрижалі дружби», «Білий світ» та книжки для дітей «Заячий холодок»; цікава поетеса і вчителька Людмила Мотулевська, яка живе і працює у райцентрі; прозаїк Андрій Нанкевич, автор книг: «Червоний глід», «Така тепла осінь», повість «Іронія», «Три тополі на вітрі».
Серед відомих літераторів Солонянщини також і Яків Амелін, який працював сількором районної газети. Дитинство його було гірким. Доля склалася так, що став вихованцем Привільнянського дитбудинку. Навчався добре і рано почав писати і друкуватися у «районці».
Талановитого хлопчика запримітили вчителі й оцінили його поетичне дарування. Після закінчення школи навчався на робітфаці. У 40-х роках працював журналістом у обласній газеті «Зоря».
А хто не знає із шанувальників гумору творчість Івана Демченка! Народився він 6 січня 1926 року в селі Петриківка Петриківського району. В 1927 році батьки переїхали жити в село Шестипілля Солонянського району. У цьому ж році помер батько, а в 1933 році – і мати. Хлопець залишився на утриманні місцевого колгоспу. До війни закінчив 8 класів. А коли почалося лихоліття, жив і працював у рідному селі. В березні 1943 року був відправлений на примусові роботи до Німеччини, звідки повернувся до Шестипілля вже в 1945 році.. Чотири роки служив у армії, а коли повернувся, працював на одному із заводів у Дніпропетровську. Згодом закінчив будівельний технікум. Був направлений на роботу на рідну Солонянщину.
Писати гуморист почав 1960 року. Друкувався в районній газеті «Вперед», в обласних – «Зоря», «Прапор юності», а також у журналі «Перець».
Велетенською працелюбністю відзначається поетеса, журналіст Дора Калинова. Уже сьогодні книги її нарисів про ветеранів Великої Вітчизняної війни складають собою скарбницю незгасного подвигу народу.
Народилася майбутня майстриня в селі Дзвонецький Хутір.
Тут її батьківщина, рідні серцю люди. Про них із болем і радістю пише свої публіцистичні твори. Багато нарисів, книг присвятила ветеранам та учасникам ВВ війни. Зараз проживає у Дніпропетровську.
У 1949 році закінчила 7 класів і вступила до Дніпропетровського педучилища, бо з дитинства мріяла стати вчителем. Закінчила його з відзнакою і за рекомендацією викладачів була прийнята без екзаменів до Дніпропетровського державного університету. У 1958 року, після закінчення вузу, хотіла працювати вчителем, але доля склалася інакше. Тоді вже писала багато журналістських матеріалів. Поет Ігор Пуппо допоміг із роботою у обласному будинку народної творчості. Та невдовзі її запросили на посаду кореспондента обласного радіо. Вона – автор 5 поетичних книг, кількох вагомих видань нарисів, спогадів.
У Військовому є й зовсім юна потужна талановита поезія, зокрема – Катерина Глущенко, Вікторія Пилипчук, Ольга Полякова, Назар Глущенко…
Літературні шляхи – цікаві та неповторні, насичені багатим історико-літературним матеріалом.
Олеся Омельченко
Фото: vesti.dp.ua.
Прокоментуєте?
