Наталія Городчук написала вірш про дітей, які втратили батьків під час війни.
Українська поетеса Наталія Городчук опублікувала щемливий вірш про жахливу повномасштабну війну, яку розв’язала Росія проти України.
«Цей вірш я написала після жахливих подій, які відбулися у Бучі та Ірпені. Коли після звільнення цих міст від російських військ цілий світ побачив жахливі наслідки цього вторгнення: сотні зруйнованих життів, сімей, вбитих дітей.
Вірш присвячений дітям, які втратили батьків під час війни. Вони виростуть і будуть знати правду, і не допустять більше повторення цього жаху», — сказала Наталія.
У творі маленький хлопчик говорить до своїх батьків, які загинули від рук російських окупантів. Цей вірш неможливо читати без сліз.
«- А можна я піду із вами?
— Не можна, залишся синочку.
Ти будеш моїми руками
Вбиратимеш тата сорочку.
Ти будеш любить Україну,
Майбутнє у неї вкладати.
Ось бачиш, навколо руїни,
Потрібно все відбудувати.
— Я хочу з тобою матусю,
Навіщо мені ця свобода?
Не думай, я геть не боюся,
Та просто тебе дуже шкода…
— Синочку рідненький, мій скарбе,
Ми з татом завжди із тобою.
Ти виростеш мужнім і гарним,
І зникне весь біль із журбою.
— Не зникне, матусю, ніколи!
Я візьму у руки меча!
Бо все стало пеклом, відколи
До нас увірвалась русня.
Я буду тебе захищати,
Країну, родину і дім!
Нікому вже нас не здолати,
Ми сильні господарі в нім!
Замовкла матуся навіки,
Застигли в повітрі слова.
І линуть кривавії ріки,
Сивіє його голова.
Всю мужність від мами і тата
малесенький син перебрав
Для того, щоб ворога вбити,
який і його убивав…»
Ілюстрація — Olga Wilson
Прокоментуєте?
