Свій новий (вісімнадцятий!) роман «Колискова для Софії» презентувала у світлиці Тернопільської обласної організації НСПУ відома українська письменниця Ніна Фіалко.
Про це повідомляє tenews.org.ua.
Тема написаного вкрай важлива – сурогатне материнство, на якому сьогодні спритні ділки роблять бізнес, поставивши його на конвеєр. Тим часом сурогатне материнство заборонено законом в Австрії, Норвегії, Швеції, Франції, деяких штатах Америки, Італії, Швейцарії та Німеччині. Згадайте лишень приголомшливий телерепортаж про десятки загорнутих у пелюшки маляток, які народжені в Україні, але через карантин чекали на відправку за кордон до «батьків». До слова. Згідно із вченням церкви, «сурогатне материнство суперечить гідності жінки, єдності шлюбу та гідності прокреації людської особи» (Папська Рада у справах душпастирства служби здоров’я).
Коротко про сюжет. Діана, Тамара і Наталя, вирвавшись із провінції, приїжджають до Києва. Для кожної це шанс вибороти щасливе життя без поневірянь і скрути. Знайомство із солідним агентом клініки сурогатного материнства Жорою обіцяє світлі перспективи і майбутнє мрії. Наталя закохується в Жору, не підозрюючи про справжні наміри чоловіка. Тамара виношує дітей для українських родин, поки її мати не долучається до такого «легкого» заробітку. А Діана стає сурогатною матір’ю для пари американців. Народивши, вона допомагає транспортувати двійнят Андре і Софі на інший континент, проте її кидають у чужому аеропорту без грошей і документів. Діана мусить боротися за виживання й повернути те найдорожче, чим хотіла легковажно заплатити за фальшиве щастя, – своїх дітей…
Ось як відгукнулась про цю книгу у своїй рецензії тернопільська критикеса Тетяна Дігай: «Дозволю собі принагідно спрогнозувати: читачі неодмінно полюблять новий роман Ніни Фіалко, бо за всіма складнощами реалістичних ситуацій, за неприхованою конкретикою зла у всіх його можливих подобах і втіленнях роман випромінює позитивну енергетику, а живиться цей позитив любов’ю авторки як до своїх героїв, так і до своїх вірних читачів. У якомусь сенсі, це ознаки розважальної літератури, але після того, як ти це прочитаєш і розважишся, — кілька ночей не спиш! Окрім зрозумілої цікавості – а що далі? – життєві історії, котрі розказані в романі, виконують функцію заспокоєння через пояснення і роз’яснення смислу речей, тобто, психологічно-терапевтичну. Це ставить читача у певний контекст, і він, читач, теж долучається до виконання певних ролей, щось на кшталт навчання через навіювання – те, що завжди робила й робить добра проза, і насправді – цього дуже треба!».
Валентина Семеняк
Прокоментуєте?