Часопис «Літературної спілки «Чернігів» найновіше грудневе число щоквартальника у 2023 році відкриває згадкою сумної дати в історії України — 90 років тому наші батьки пережили 1933-ій. Володимир НЕВЕСЕНКО пропонує читачу цикл поезій «Пам’яті жертв Голодомору».
Василь БОНДАР потішить читача вишуканим знанням синонімії українського слова в оповіданні «Цифри гріють».
Нову добірку самобутніх поезій «Із молитовника осені» пропонує поціновувачам лірики Станіслав НОВИЦЬКИЙ.
Журнал «Літературний Чернігів» друкує драматичні новели «Хазяйська дочка» та «Устиг» добре відомої на Чернігівщині Валентини МИХАЙЛЕНКО з нагоди її ювілейного року.
Аліна ШЕВЧЕНКО запрошує переглянути добірку ліричних поезій «Пісня дощу і любови» і не менш ліричну замальовку у прозі «Два дощі» як спогад про дитинство.
Часопис друкує сумну новелу «На повні груди» Вікторії КОСЯК про те, як швидко може закінчитися те, за що ми найбільше хапаємося і цінуємо.
Добірка поезій Тетяни ТАЛАНЦЕВОЇ — це пошук свого я, надії та віри у громадянській ліриці періоди війни з її тривогами і руйнуваннями.
У розділі прози представлені й оповідання «Докласти свій день» та фантастична новела «Інформа», в якій автор Микола ІСТИН вкладає нові українські змісти.
Михайло СУШКО пропонує читачам вірші й бувальщини, а Петро ВІРИН – прозу. Як сам представляє, із серії містичного детективу, новелу «Картина, або Незавершена історія» та «Заради чого, господи?»
У розділі історії часопис друкує матеріал Сергія МАНУКЯНА «Бомба, або Формули» про українця Миколу Кибальчича, який убив імператора Олександра ІІ і винайшов першу ракету, але не знайшов формулу смерті.
В епістолярній спадщині часопис друкує продовження публікації №3 — «Петро СОРОКА. Листи до Євгена БАРАНА», «Електронні листи і листівки» та «Петро Сорока – людина і письмак».
«Синергія просвіти» — так називається концепція сучасного існування Осмира МАГУРИ вміщена у розділі «Ознака часу».
Журнал друкує і добре слово «Дмитро з «Батальйону молодих і завзятих» про 90-ліття Дмитра ГОЛОВКА. Автор допису Микола ГРИНЬ називає його скромним патріархом українського письменства.
Анатолій ШКУЛІПА пише про Ніну ТКАЧЕНКО – «А час, як вітер, листям шелестить», якій виповнилося 70 років.
У розділі «Відгомін голодомору 33» «Літературний Чернігів» друкує уривок документального дослідження Марії САРИЧЕВОЇ (Бодянської) «Сім’я родом із 33-го».
Олександр ОЛІЙНИК пригадує недавню історію «Чернігів-Алтай: спілкування через римування», як поетичні переклади з російської познайомили з представницею українських переселенців на Алтаї — Надією ГІКАЛ, у дівоцтві – Крутько. Про це згадувала і ведуча програм «Єднаймося, українці та «Код нації» Олена КИЯШКО.
Володимир КУЗЬМЕНКО у рецензії «Козацькому роду нема переводу» представляє книгу Бориса ПОНОМАРЕНКА «Сила роду нашого: поезії, пісні». А Михась ТКАЧ міркує: «Зберегти душу в чистоті — то святе» про книгу Павла СВИЩА «Розкривши душу».
Про книгу Сніжани БОЖОК «Замінована прогулянка розвідника» розповідає Григорій СПОДАРЕНКО у рецензії «Книжка незабутніх патріотичних розповідей». Людмила СТУДЬОНОВА ділиться враженнями про книгу — «Приватна думка про книжку В.М. Половця «Спогади».
Валерій ДЕМЧЕНКО з гумором пропонує читачам не тільки зважити душу, а й оцінити її. Для любителів іронії його — «Ціна душі». А Лариса ТКАЧ віршованими жартами завершує 104-те число «Літературного Чернігова».
На першій сторінці обкладинки: пам’ятник «Славним синам Чернігівщини» у міському парку «Березовий гай» у місті Чернігові
Перші 49 сторінок часопису можна погортати за посиланням: https://issuu.com
Також новий випуск Чернігівського літературного часопису у форматі ПДФ можна почитати й тут: Літературний Чернігів, №4-2023 р.
Владислав Савенок
