От така «літературна новина». Вирішили залишити в шкільній програмі дещо з російського.
Список такий:
1. Гоголь. Ну тут згоден. Хоча якщо мова про його українську частину творчості, а не про російсько-петербурзьку психоделіку.
2. Ілля Ільф та Євген Петров («12 стільців). Ну під соусом, що автори були пов’язані певним чином з Україною. Розумієте, у чому фішка? Як література, це доволі посередньо. У СРСР ми зачитувались цим романом – бо зі світової гумористичної літератури мали доступ до дуже малої частки творів світової літератури. Не було з чим порівнювати. Зараз це і не смішно, і не цікаво. Дітям особливо. Історія дрібного шахрая Остапа Бендера ностальгійно цікава хіба що дідусям-бабусям школярів. І то далеко не всім. Так що вивчати будемо? Посередній твір? Навіщо?
3. Булгаков. Ну тут, звичайно, річ дискусійна. Але можна було б погодитись. Дивлячись, звичайно, які твори. До речі! Ще є хохма. Це стосується Ільфа та Петрова. Є версія, що насправді «12 стільців» написали не Ільф із Петровим, а саме Булгаков. Є доволі переконливі факти, що підтверджують цю версію.
4. Анатолій Кузнецов. Тут давайте не плутати публіцистику з літературою. Це блискучий саме публіцистичний твір, але дуже сумнівної літературної якості. Власне, це взагалі не література, а, скоріше, журналістика. Тому такі твори потрібно читати на уроках історії, а не літератури.
5. Короленко. Посередні твори посереднього письменника. Але народився він у Житомирі, а помер у Полтаві. Оце і все. А знаєте, скільки графоманів народилось у Житомирі? Отож!
Такий-от списочок. Зрозуміло, звідки «ноги ростуть». Ну це ж явно ініціатива тих, хто до 24 лютого був російський на всю голову. Зараз небезпечно. Тому типу патріоти, і типу розмова виключно про літературу.
Якби ж то про літературу! Для початку потрібно змінити щось у просякнутому «рускім міром» мозку, а вже потім говорити про шкільну програму. Інакше виходить усе той же «рускій мір», але в лайт варіанті…
osvita.ua
Прокоментуєте?
