Раритети Нарбутів презентують на експозиції в Івано-Франківську

0
279

Виставку творів відомого українського художника-графіка, ілюстратора, автора перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок) Георгія НАРБУТА (1886–1920) та його сина – знаного українського художника театру, живописця Данила (1916–1998), присвячену 30-річчю Незалежності України, відкрили в Музеї мистецтв Прикарпаття. В експозиції – кільканадцять оригінальних робіт та декілька репродукцій із фондів музею – взірців візуалізації України як держави столітньої давнини…

Цього року також сповнилося відповідно 135 і 105 років із часу народження митців, і то теж, окрім державного ювілею України, добра нагода згадати про унікальну мистецьку родину, не лише творчої спадщини, а й біографії якої цілком вистачає на захопливий фільм. Отже, Г. Нарбут народився на хуторі Нарбутівці Глухівського повіту Чернігівської губернії у збіднілій шляхетній родині литовського походження. Почав малювати під час навчання в Глухівській гімназії, захопився витинанками – витинав силуети – й на виставці представлені дві роботи в цій техніці – і шрифтами – потім створив свій шрифт, який назвуть «нарбутівським».

Після гімназії Георгій із братом Володимиром їде до Петербурга – якнайдалі від батьківського дому і вступає на факультет східних мов, де був найменший конкурс. Однак Георгій навчання так і не закінчив, бо захопився мистецтвом. Малює багато і талановито, але відчуває брак академічної освіти – за порадою старших художників бере приватні уроки і 1909 року їде до Мюнхена, в школу Симона Холлоші, де пробує себе в багатьох мистецьких напрямах. Після навчання повертається до Петербурга і через декілька років його зірка починає сяяти на повну потужність: він ілюстрував казки Ганса Крістіана Андерсена, байки Івана Крилова, народні казки і дитячі пісні, як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики виконав безліч гербів, оформлював «Малоросійський Гербовник» (Владислава Лукомського і Вадима Модзалевського), «Герби гетьманів Малоросії», «Старовинну архітектуру Галичини» (Юрія Лукомського) та ін.

– 1917 року Георгій задумує графічну серію «Українська абетка», – розповіла куратор виставки – завідувачка науково-методичного відділу Музею мистецтв Прикарпаття Наталія Доскалюк. – Проєкт абсолютно не бізнесовий, але покликаний прислужитися українському народу. І це перший масштабний твір, у якому Г. Нарбут виявив свою національну ідентичність, до якої йшов тривалий час. На нашій виставці представлено раритет із раритетів – оригінальний малюнок літери «А».

Цього ж року митець переїжджає до Києва. Створює ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів, гральних карт. Розробляє поштові марки Української Народної Республіки в 30, 40 і 50 шагів. У цей період також розробляє серію державних паперів – марок, банкноти, грамоти, листівки. Опрацював проєкти Державного Герба і Печатки Української держави.

18 липня 1918 гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку – зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено тризуб. Також разом з однодумцями створює Українську Академію мистецтв і стає її ректором. Георгій мав багато творчих планів, зокрема хотів створити ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського, але 1920-го у віці 34 років помирає від тифу…

Данило, рано залишившись без батька, з 14 років працює у декоративній майстерні Київського оперного театру, потім їде вчитися до Ленінграда на трирічні курси театральних художників при Всеросійській Академії мистецтв. 1936 р. його репресували, після двох років ув’язнення на Біломорканалі працював у театрах російських міст Єйська та Златоуста. 1939-го пішов добровольцем на Фінський фронт, відтак воював у складі Червоної армії у Другій світовій. Потрапив в оточення, перебував в окупації і працював в театрі Ковеля. Потім воював як сотник загону УПА на псевдо «Голуб», а пізніше працював в Українському окружному театрі в Коломиї під керівництвом знаменитого антрепренера Івана Когутяка.

Після війни працював у театрах Києва, Ковеля, Коломиї, а з 1961 по 1965 роки – на посаді головного художника Івано-Франківського драматичного театру, Усього митець оформив близько 250 вистав у різних театрах України. В основі його творчості – етнографічні мотиви й українські історичні сюжети. Шевченківську премію отримав за портретні серії «Сподвижники Б. Хмельницького», «Гетьмани України», а також за філософсько-історичне полотно «Страшний суд», чуттєві й високохудожні картини «Вибори кошового» та «Покрова Богородиці»…

Хоча на виставці маємо лише дрібку робіт із величезної спадщини Нарбутів, яка вражає талантом, майстерністю та вітальністю, їх вистачає, щоб не лише відчути силу таланту і духу майстрів, а й зробити умовну подорож у часі, повертаючись у буремну добу становлення і боротьби УНР, якими дихає частина раритетів. Але сподіватимемося, що незабаром музейна колекція оригінальних робіт Нарбутів поповниться ще однією реліквією. На відкритті виставки депутат обласної ради першого демократичного скликання, колишній міський голова Рогатина Олег Бойкевич пообіцяв передати музеєві ще один раритет – тисячогривневу банкноту роботи Георгія, яку зберегли в його родині.

На жаль, саме відкриття експозиції відбулося камерно, у присутності лише художників та поодиноких шанувальників творчості митців, безпосередньо причетних до становлення української державності та її культури. Тому й назвав її «виставкою для себе» директор музею Василь Романець.

Марія МИКИЦЕЙ, поетеса, журналістка

Джерело: galychyna.if.ua.

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я