Обласний музей мистецтв (м. Кропивницький) у рамках свого проекту «Літературна вітальня» провів зустріч із членами Кіровоградського обласного літературного об ’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного.
Голова літоб’єднання Ольга Полевіна і літератори Ніна Даниленко, Олена Трибуцька, Людмила Ніколаєвська прочитали свої твори з недавно надрукованої збірки воєнної тематики «Рік лютневої люті», а також розповіли про роботу над попередніми книжками. Їх «Степ» за 9 місяців 2022-2023 року випустив уже шість. Дві – про воєнний період (крім «Року лютневої люті», ще «Смертельний соль-дієз»). Решта – завершені довоєнні проекти(«Тенета помсти», «Сороки далекого села», «Запах любистку»). А повість для дітей і підлітків «Таємниці старого горіха» степівчани написали разом з авторами з різних областей України та з-за кордону.
Навіть серед активних читачів художньої літератури побутує думка, що книги створюються у якомусь недосяжному мегапросторі винятковими людьми. Насправді ж випуск літературної продукції залежить не від географії та формального статусу літераторів, а тільки від їх енергії та потенціалу. У «Степу» до творчості спонукає студійна атмосфера тренінгів, лабораторних вправ, роботи у співавторстві (під час війни це відбувається дистанційно). Мабуть, степівчани не написали б і половини того, що втілилося в книжки, аби їх до того не стимулювала керівниця літоб’єднання Ольга Полевіна і якби самим літераторам не подобався креативний ігровий формат роботи над збірками.
Здається, що коли інші місцеві (здебільшого не імениті в регіональному масштабі) автори і писали щось після початку війни, то всі разом не видали й половини того, що створив один лише «Степ». Особливу цінність для історії мають книги воєнного часу, бо в них зафіксовані реалії та емоції, що стрімко змінювалися мало не щогодини. Заднім числом про ті дні так уже не напишеш.
Присутні у «Літературній вітальні» поцікавилися, як відбираються твори для публікацій. Їх розглядають керівниця літоб’єднання і редактор альманаху «Степ» Олександр Архангельський, потім радяться з кількома колегами, дискутують, віддають автору для допрацювання, дещо редагують. Доброзичлива студійна атмосфера сприяла тому, що люди, які спочатку не насмілювалися оприлюднювати свої твори, відчули впевненість і розширили творчі обрії. Наприклад, літератори, котрі писали виключно поезії, успішно освоїли і прозові форми.
Ніна Даниленко, прозаїк, член Кіровоградського обласного літоб’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного
