Днями у Колонній залі імені Миколи Лисенка відбувся захід до Дня українського добровольця. Основою мистецького проєкту «Слово-зброя» стала поезія Анатолія Матвійчука.
Зворушливу та драматичну концертну програму підготували відомі українські композитори та виконавці: Віктор Крисько (клавішні), Михайло Швед, Кирило Стеценко (скрипка), Віктор Мацко (ударні), а також неперевершений майстер художнього слова Анатолій Паламаренко, поет, композитор, співак, публіцист Анатолій Матвійчук, артистки філармонії Надія Агєєва-Швед (авторка й режисерка проєкту), Наталія Насікан (художнє слово) та Ганна Семець (вокал і художнє слово).
Виступи музикантів та майстрів художнього слова підсилював відеоконтент, створений Анастасією Крисько.
«Слово — зброя» — це спільна медитація, цілісне бачення оголено-щемливого поетичного світу нашого українського Гомера XXI століття…», — говорить про мистецький проєкт скрипаль Кирило Стеценко.
Своїми виступами артисти доводили, що слово теж може виступати як зброя — тонка, але не менш потужна та ефективна. Адже світ міняють не кулі чи гармати, а думки, ідеї та переконання, що доносяться до великої кількості людей.
У музичній частині вечора були представлені твори видатного українського композитора епохи бароко Максима Березовського, а також сучасні твори Анатолія Матвійчука.
«У цьому дійстві, яке ми творимо, йдеться про багато важливих речей — про межі, які людина не має переступати, про джерела людської надії та віри під час війни, а ще про ті таємниці людської душі, які відкриваються лише в критичні моменти буття. Сподіваюся, що нашим слухачам і глядачам, вдалося пережити той справжній катарсис, який переживали ми, актори, навіть під час репетицій», — розповідає Анатолій Матвійчук.
Неперевершений майстер художнього слова та корифей української сцени Анатолій Паламаренко зауважує, що кожна творча людина, як музична струна, має власні неповторні обертони.
«Якщо заради поезії збираються кілька талановитих особистостей — поет, композитор, актори та музиканти, — то вони всі разом створюють потужний енергетичне посилання, здатний впливати на людські душі», — говорить Анатолій Несторович.
Тема війни та трагічні реалії нашого сьогодення не полишали ні артистів, ні слухачів. Усі учасники проєкту без перебільшення відчули, що означає війна. Бо кожен мав безпосередній дотик до тих больових точок, які тепер у всіх на слуху — Макарів, Буча, Бровари, Ірпінь… Хтось там народився, жив або опинився у найтрагічніший момент нашої спільної історії.
Режисерка проєкту Наталія Агеєєва-Швед зауважила:
«Війна не повинна існувати в нашому столітті як явище. Але для того, аби це твердження стало переконанням, нам необхідно усім разом пережити її, осмислити, зафіксувати цей страшний чуттєвий досвід і виробити спільне негативне ставлення до війни… Тому, сподіваюсь, ті, хто завітав на наше дійство не залишаться байдужими…».
Також учасники проєкту зазначили, що на сьогодні є надзвичайно важливим спільно тримати наш культурний фронт великою силою поезії. Вона має неймовірну здатність потрапляти у свідомість людини, розгортаючись там несподіваними асоціаціями, думками та почуттями.
Світлини для публікації надані організаторами проєкту
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
vechirniy.kyiv.ua
Прокоментуєте?
