“Українська літературна газета”, ч. 17 (335), 2 вересня 2022
Російський президент володимир путін порівняв себе з Петром Першим, а вторгнення в Україну – з Північною війною. Такі історичні паралелі путін провів після відвідування виставки, присвяченої 350-й річниці з дня народження Петра І.
***
Чужих земель кривавий «собіратєль»,
ховаючись у норах-бункерах –
вже упова на Першого Петра,
вікно в Європу зажмуривши в Ґрати.
Чамріє нашаманена мана, –
Й світ очманіло стережеться краю…
Тобі Вкраїну, каїне? Йди на х!…
Катів у пекло з раю зачищаєм!
Тобі Вкраїну, каїне? Йди на х!…
Тебе ж твоїми матами – гортанно!
Не перший ти, але таки ж останній –
Імперської рашії сатана!
13 – 14.06.22
***
Що тобі, дядьку, там –
в петербурзькій закуції?
Пращурів наших
жовті кістки не муляють?
Тут домовик самгородський
на тебе тупцяє:
раша загніздила
наше роковище кулями –
й лупиться лихо.
Сич тобі наш не пугукає?
Серце не йокає
Бучею і Маріуполем?
Мати-Вкраїна
не зойкає чорними згуками?
Що тобі, дядьку, там –
під червоним куполом?
Ти ж таки Чуйченко!
та челобитниш путіну,
а в три погибелі –
«нациків» набендерених…
Зірваний з кореня, –
подаленів безпуттями…
Світ межи нами, дядьку,
чужіє дернами.
Внуки співають
«в лузі калину» звеселено!
«Славу Вкраїні»
світ гомонить довірливо!
Що тобі, дядьку?
Біса якого вселено?
Ти – поруч ката!
Ти в мені – болем-вирвою!
Ти мені вимаривсь,
наче із поля Блудного, –
того, що в Дєдовім,
що під парями куцівськими.
Де твоя рідність?
Звідки така огудливість?
Кров здичавіла –
темною з тебе цівкою.
Може… А, може ж…
татовий брате скацаплений…
Утла Гетьманка, знай,
ще в коліно хвилиться;
й став під Березовим
рясно зітхає чаплями;
червень підпер Сокурівку
на соняхів милиці…
Що тобі, дядьку, там,
в петербурзькій закуції?
Рідного роду
мертві й живі не муляють?
Раша загніздила
наше роковище кулями…
І домовик самгородський
на тебе тупцяє…
21-22.06.22
***
Нам не так страшні московські воші,
як страшні українські гниди.
(Симон Петлюра)
Кишить війна. Й запроданці кишать:
Вкраїна завошивилась москвою.
Ця вутла змалоросена душа
Ще скільки лих моїй землі укоїть?
Ця одщепенців виплекана рать,
Нащадків кадебешних сіра свора,
Ще скільки буде кату козирять
Та присягать йому на триколорі?
Зросло байстрюччя покриток-катрусь –
Й не до снаги бендерівські їм «морди»:
Жбурляє знов на глум жіноцтво ордам –
І кровоточить в муках мати-Русь.
І знову чорні дибляться дими,
І ставить рід мій на приціл «калібрів»
Свояк, зчужілий до найтонших фібрів, –
Немовби й не з одного поля ми.
За кревну кривду – ваше на порі,
Підбрехачі тупих московських міфів:
із вас за працю дармову сізіфів
Сім шкур здеруть північні лихварі.
І вам від них ще буде Іловайськ,
пекельні Чорнобаївка і Буча…
І ждана вами путінська москва
морську петлю й на вас управно зсучить.
…На гнид не маєм гребінців густих,
Стовпів ганьби не тесано достоту…
Вкраїнонько Героїв, блокпости
зрости на завошивлену бидлоту!
7-12.07.22
