Ось спіткнувся під князем схарапуджений кінь
і лисиць прошмигнули три тіні легкі
прорипіли вози із даниною греків
й зупинились – виднілись пороги Дніпра
доганяла лисиць зимова пора
печеніги тримались здалека
долітали птахи із верхів’я ріки
добігали дозорці прудкі як вовки
і заходили в тяж кобилиці
в печеніжих краях в пограниччі хозар
князь Куря стерегти береги наказав
й пантрувати слов’янські обличчя
Святослав повертався уклавши мир
повернутись потрібно було до зими
і тому не пристав на слова воєводи
й наказав лаштувати великі човни:
половина дружини всілася з ним
половина – пішла походом
Шелестів очерет – чорнів перегній
залишився вдоволений Іоанн Цимисхій
скільки сказано було улесливих слів
і запевнень в лице Святославу
відпровадивши князя – в печеніжу державу
він негайно вислав послів
знав Куря: Святослав вертає на Русь
знав пливе по ріці немов назадгузь
обминає пороги зелені як просо
Під копита лягає суха ковила
у рипучих сідлах – печенігів дебелі тіла
а під сідлами – пріле м’ясо
Підстеріг Куря княжі човни –
бризки крові зросили поля ковили
обезглавлений князь – перебита челядь
і коли печеніги їли й пили
наливали тепле молоко кобилиць
ув Святославів череп
