* * *
Листки обмерзлі на маленькій груші
висять, немов гірлянди на гілках.
Зате горіховими вкрились ружі
на скам’янілих холодом горбках.
Обледеніле ще зелене листя,
як згусток мрій, які не відбулись.
Не пожовтіли і не понеслися.
Як це зробили не твої. Чиїсь…
23 листопада 2022
* * *
Плавба притихла. Берег. Потім ліс.
А лебеді сидять, як зачаровані.
І долинає від гілляччя тріск.
Воно довкруг льодами окуповане.
І падають розчахнуті гілки.
Від тягарів дерева викорчовує.
І хто ж це так? Який силач? Який?
Ніхто ж не ходить по снігу, не човгає.
Дивуються дві пари лебедів.
Щось незбагненне перед ними коїться.
І ліс уже не той, який шумів
отут і на усій сільській околиці.
26 листопада 2022
* * *
То не сніг. То пухнаста перина.
Ти усівся на ній залюбки.
Так колись африканка Крістіна
мала втіху в студентські роки.
Відповіла їй мама на знимок —
Де ти вати набрала? Де?
Чи такі в нас теперішні зими?
І яка незабаром гряде?
Це тебе не бентежить, мій друже.
В тебе радості — повен міх.
Задоволено очі примружиш
і стрілою помчиш у сніг.
30 листопада 2022
ФАСТІВ
Могили солдатські на цвинтарі
чіткими постали рядами.
Одні облаштовані плитами,
а інші покриті вінками.
У межах жахливого року
змінились місця поховання.
Були оті хлопці нівроку.
Зарано прийшло їх смеркання.
Хитається цвинтарний човен.
Один із країв переважує.
Слізьми він занадто повен.
Лиш тишею сосон розраджує…
2 грудня 2022
* * *
Під снігом лід. Ставка уже нема.
Лиш силует рибалки вдалині.
І вибіг пес зненацька, крадькома,
мов той, хто опинивсь на чужині.
Ступає ще несміло по снігу.
Над вудкою чатує риболов .
І зовсім те не схоже на нудьгу,
що він собі обрав і що знайшов.
Закутий став. А лебедів нема.
Їх , може, хтось удома прихистив.
Як прихистила, друже мій, зима
того, що з ночі на посту вцілів…
10 грудня 2022
Прокоментуєте?
