Якось один мешканець села Клячаново, що під Ловачкою, вертався з поля додому і, побачивши сусіда, який порався біля хати, привітався і запитав його:
— Дмитре, кажуть, ож в нашому селі жиє якийсь письменник, ци не знаєш, ко вто є? Ци то часом не ти?
— Та ти ж мене змалечку знаєш, — відповів сусід, — ми з тобою за одною партою в школі сиділи, як ти міг таке подумати? Заходь краще на погар вина, посидимо, поговоримо..
— От і я думаю, брешуть люди…
… Вони так і посиділи, пожалілися на погоду, поділилися, як у кого вродила крумпля, випили по погару вина, попрощалися біля капури і пішли спати…
27 жовтня один із них святкує свій день народження. Це відомий закарпатський письменник Дмитро Михайлович Кешеля, лауреат декількох літературних премій, автор романів, повістей, оповідань, драматург, режисер і сценарист, який народився, живе і пише твори, що перекладаються багатьма мовами світу, у селі Клячаново під Ловачкою.
Щойно Дмитро Кешеля закінчив новий роман «Дожиєм до зеленої травички». Це продовження «Родаків», які принесли автору визнання та любов читачів. Ось як пише про знайомство з творами письменника одна з його шанувальниць:
«Передайте, будь ласка, шановному Дмитру Кешелі, що його книжки — це диво! Особливо «Родаки»! Вперше прочитала її на Луганщині, була у сестри в гостях, на батьківщині. Вона роман брала в бібліотеці і мені запропонувала. Не очікувала, що буду так сміятись! Деякі моменти читала молодшому сину. А деякі нагадали й нашу велику колись родину. А саме, як зустрічались на застіллях чи свадьбах, і іноді все закінчувалось так, як і в «Родаках» — з бійками та лайками, які потім згадували ми, молодші, зі сміхом, усе те через багато-багато років).
Ну, і завдяки «Родакам» тепер знаю Закарпатську говірку. Галицьку ґвару вивчила після переїзду до Львова з Донецька у 2014, а після роману Дмитра Кешелі- і закарпатську освоїла) Трошки) Мені дуже до вподоби діалекти. Так незвично звучать і так гарно. Іноді кумедні такі слова бувають, що дивуєшся, коли бачиш переклад)».
Як ми бачимо, твори Дмитра Кешелі не тільки надихають у цей складний час, а ще й об’єднують і гуртують українців з різних регіонів, а значить, наближують нашу спільну Перемогу.
Восени Дмитро Михайлович збирає два врожаї. Перший — це вітання його друзів, родичів, знайомих, читачів і прихильників його таланту з Днем народження, і ми приєднуємось до найкращих побажань талановитому майстру слова!
А ще письменник разом із дружиною восени збирає виноград і перетворює його в чарівний напій. Усі, кому пощастило смакувати авторське вино Дмитра Кешелі, чи сухе, чи медове, змогли відчути Закарпаття на смак. Вино і література — це поєднання красивого і корисного, як писав колись Максим Рильський.
Але вино Дмитра Кешелі красиве — соковито-червоне, рубінове, а на сонці — яскраве і грайливе, а проза — корисна, тому що дарує оптимізм і жагу до життя. Тож, бажаємо шановному Дмитру Михайловичу ще довгих років плідної праці на двох благодатних нивах!
А читачам і шанувальникам радимо слідкувати за книжковими полицями в магазинах або повідомленнями в інтернеті про вихід друком (ось-ось незабаром!) роману «Дожиєм до зеленої травички».
Ну а тим, хто ще дивом не знайомий з кумедними та повчальними пригодами допитливого і вигадливого хлопчика Митрика, народної шпійонки баби Фіскарошки та їх вірної цимборки — кози Танкістки, радимо відкрити «Родаки», а разом з ними дивовижний світ, де живуть прості та мудрі, самодостатні та іронічні, стилістично вишукані, але по-справжньому справжні закарпатці — герої творів Дмитра Кешелі.
Дмитро Кобринський
Фото: Олег Супруненко24 жовтня 2023р
zakarpattya.net.ua
Прокоментуєте?
