Станіслав Лем – один із стовпів наукової фантастики, один із основоположників футурології. Людина, яка в 60-х роках передбачила появу соцмереж, електронні книги та віртуальну реальність. Автор «Соляріса» (і тут уже можна було б ставити крапку). Про це пише tvoemisto.tv.
Наступного року виповниться 100 років від дня народження Станіслава Лема – письменника-фантаста, який передбачив появу соцмереж та віртуальної реальності. Станіслав Лем народився і ріс у Львові. Та чи пам’ятає місто про одного із найвидатніших своїх уродженців? Про це і про відзначення ювілею Станіслава Лема у Львові розмірковує львів’янин Всеволод Поліщук.
«Я львів’янин і львів’янином залишуся до смерті».
«Я не можу сказати, що повністю щасливий. Моє щастя залишилося, коли довелося залишити Львів».
Ці дві цитати належать Станіславу Лему. Це один із тих випадків, коли Львів добровільно ледь не відмовився від історії, що могла би зробити його центром світового паломництва інтелектуалів. Одна з не те, щоб забутих, а радше дуже затінених історій, як і видатні історії Стефана Банаха – автора цілої галузі математики, чи Рафала Лемкіна – юриста, який увів у світову практику термін «геноцид», та й багатьох інших.
Кілька днів тому Українська Галицька Партія оприлюднила список «Десяти галичан, які найбільше змінили світ». Шептицький, Франко, Йосип Сліпий, Чорновіл, Івасюк – безперечно, видатні люди. Але саме про Лема я подумав насамперед, коли побачив список і не знайшов у ньому кількох людей, які, на мою думку, точно мали би там бути.
Можна сперечатися на тему Леопольда фон Захер-Мазоха, можна дискутувати про внесок в історію Данила Галицького, графів Потоцьких та Мухамеда Асада (від народження – Леопольд Вайс, засновник держави Пакистан). Можливо, медики краще скажуть про внесок Рудольфа Вайгля, який винайшов вакцину від тифу.
Але ж Лем – точно найбільш читаний із усіх письменників, які народилися у Львові. Він – один із стовпів наукової фантастики, один із основоположників футурології. Людина, яка в 60-х роках передбачила появу соцмереж, електронні книги та віртуальну реальність. Автор «Соляріса» (і тут уже можна було б ставити крапку). Той, хто залишив справжній писаний пам’ятник Львову – книгу «Високий Замок». Людина, яка вільно читала та розмовляла українською і в десятках інтерв’ю та статей доводила Заходу, що незалежна Україна – необхідність для цивілізованого світу.
У Львові ж досі нема ані вулиці, ані навіть якогось провулочка, названого іменем можливо найбільш знаменитого уродженця міста. Не кажу вже про музей. Нема навіть таблиці на будинку, де виріс Лем, на Лепкого, 4. Цьому завжди дивуються іноземці, які випадково дізнаються про зв’язок Лема зі Львовом.
Створюється креативний хаб, названий іменем письменника – Lem Station, і, можливо, біля нього буде площа Лема. Але поки що це приватна ініціатива і невідомо, чи її підтримає міська влада. На наступний рік культуролог Богдан Шумилович готує всесвітнього масштабу Футурологічний конгрес. Але чи не вийде так, що про нього знатимуть науковці в Аргентині та Індонезії, але тільки не пересічний львів’янин?
Приблизно так я написав минулого тижня у Фейсбуку і не постидався потегати заступника мера Андрія Москаленка, кількох депутатів міської ради, а також п’ятьох чи шістьох народних депутатів від Львова. Причин для доволі розпачливого тексту було дві. Перша – публікація рейтингу «Десяти львів’ян, які змінили світ», де не знайшлося місця Станіславу Лему. Друга – минуло два тижні з ухвалення Сеймом Республіки Польща рішення про оголошення 2021 року Роком Лема. А в Україні, на території якої народився знаменитий письменник, – анічичирк. У рідному місті – також. І біль тут не лише в питанні історичної справедливості, але й у цілком практичній площині. Тридцять мільйонів проданих книг по всьому світу – це мільйони потенційних туристів у Львові або ж принаймні мільйони людей, які можуть дізнатися про Львів через історію Лема. Ідеться про туристів з високим інтелектуальним та культурним запитом, серед яких і потенційні ділові туристи чи інвестори. А ми ігноруємо цю можливість.
Сюрпризом для мене стало те, що вже наступного дня після допису зателефонував Андрій Москаленко і запросив на нараду про вшанування Лема у Львові на вівторок. На нараді зібралися люди з різними ідеями, і говорили про те, що вже заплановано і що ще можна зробити. Серед іншого, в протоколі зустрічі зафіксували такі можливі проєкти:
- Поновлення акції Місто Лема (вона двічі відбувалася у Львові з ініціативи Форуму видавців), коли сучасні літератори розповідають про Лема і показують його у Львові, або ж відновлення проєкту Leminarium.
- Футурологічний конгрес. Наприкінці року до Львова приїдуть найвагоміші фахівці у галузях штучного інтелекту та art&science з усього світу.
- Інтерактивні виставки про «Соляріс» та інші книги Лема, так само – про його місця у Львові, наукові передбачення.
- Поява площі Лема, Тихого скверу, меморіальної таблиці на Лепкого, 4, де виріс Станіслав Лем. Меморіальну таблицю запропонували зробити нестандартною та інтерактивною, відповідно до постаті Лема. Я дуже сподіваюся, що оголосять конкурс.
- Освітні заходи, робототехніка, гастрономічні презентації, читання, вистави (зокрема вистави зі залученням роботів), лекції або читання у школах за «Високим замком».
- Гастрономічна програма – страви та напої, згадані в книзі «Високий Замок», відтворені на майстер-класах та в меню закладів міста.
- Присвятити Лему фестиваль вуличного мистецтва ALARM Graffiti jam.
І є ще багато ідей, які вимагають детального опрацювання.
А наприкінці дня був другий сюрприз – дзвінок від народної депутатки Наталі Піпи. Наталя обговорювала тему вшанування Лема на парламентському комітеті і зателефонувала повідомити, що сторіччя Лема внесуть у програму державних святкувань.
Сподіваюся, що більшість згаданих проєктів втілять. Також сподіваюся, що крім Українського католицького університету, Центру історії міста, LEM Station, ГО «Креативне місто» та Інституту стратегії культури, представники яких були на зустрічі, до роботи залучать також «Місто літератури» та інші організації міста.