15 листопада у Києві, в Національному музеї літератури України за участі відомих українських письменників і громадських діячів відбулося вшанування пам’яті відомого українського поета Андрія Малишка. Подія була приурочена до 110-річчя від дня народження поета.
А напередодні відбувся урочистий захід, приурочений ювілею А.Малишка, на його малій батьківщині – в місті Обухові. В урочистостях взяли участь представники влади і громадськості, а також письменники Обухівщини і невелика делегація з Києва у складі голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського, секретаря НСПУ Олександра Божка і голови Приймальної комісії НСПУ Петра Засенка.
Також письменники відвідали Байковий цвинтар, де вклонилися могилі видатного українського поета, і поклали квіти до пам’ятника А.Малишку в столиці.
Вечір у Музеї літератури відкрив соліст Національного хору імені Григорія Верьовки Дмитро Цимбал виконанням легендарної «Пісні про рушник» на слова А.Малишка (акомпонував народний артист України Зеновій Корінець).
Модератором заходу був голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський.
У своєму виступі М. Сидоржевський зауважив, що Андрій Малишко належить до представників золотої плеяди українських письменників, твори яких назавжди закарбувалися в пам’яті української нації. Очільник НСПУ подякував обухівцям (Андрій Малишко народився в м. Обухові) за збереження пам’яті про поета. Він зазначив, що Андрій Малишко жив у драматичний страшний час сталінщини й тотального терору, і йому як митцю через це було дуже важко і духовно, і фізично відчувати себе в жахливому ярмі поневолення, проте він прожив світле життя великого митця, маючи щире серце й неосяжну світлу душу, нікого з побратимів по перу не зрадив і нікому не спричинив болю. М. Сидоржевський також додав, що Андрій Малишко мав надзвичайну популярність і той рідкісний талант, який увічнив його в слові. Також голова НСПУ порушив актуальне питання: що робити зі спадком української культури, яка творилася в радянському ярмі? Чи маємо ми право засуджувати тих письменників, які вимушені були співпрацювати з тодішньою владою? За його словами, ми не маємо права відмовлятися від золотого культурного спадку України, створеного в радянському рабстві, але мусимо бути чесними, відстоювати свою культуру і казати правду, бо саме це робить її в сучасному світі потужною і впізнаваною, а всіх нас – сильними. Також М. Сидоржевський зауважив, що Андрій Малишко своїм життям довів, що навіть у жаских умовах тоталітаризму безсмертне українське слово і щира українська душа є незнищенними, а «Пісню про рушник» переклали на понад 100 мов світу, вона стала символом сучасної України, а ми, українці, маємо боротися й далі за свій багатющий культурний спадок навіть після нашої Перемоги над путінською росією.
На урочистому вечорі виступив Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. Він зазначив, що на окупованих росією українських територіях відбувається тотальне знищення не лише інфраструктури, а й української культури, зокрема мови. Тому завдання наших митців – якомога більше казати про це у світі, щоби всі знали, як наш споконвічний ворог – росія намагається знищити нашу націю, викорінити з української душі її мову, уярмити, як було це вже не раз. Також Т. Кремінь зауважив, що Андрій Малишко належить до золотого грона українських поетів, які творили у вельми непростий час, проте своєю творчістю затвердили нашу культуру у світі.
На вечорі планувалися виступи багатьох відомих письменників, громадських діячів, земляків А.Малишка, котрі прийшли вшанувати пам’ять класика української літератури, але, на превеликий жаль, урочистий захід обірвало повідомлення про повітряну тривогу. Як відомо, у цей день путінська росія завдала масованого ракетного удару по всій території України, зокрема і Києву. Були зруйновані житлові будинки, загинули мирні люди, проте завдяки неймовірній мужності вояків ЗСУ ворожу атаку було гідно відбито.
Спільне горе – гартує й гуртує, і ми – обов’язково переможемо!
Усіх нас у цей надважкий доленосний час об’єднує наше потужне величне українське слово, любов до якого ми несемо з колиски, а незглибима творчість Андрія Малишка є одним із потужних символів і орієнтирів української нації, і ми маємо про це завжди пам’ятати і берегти це в наших серцях.
Пресслужба НСПУ
Прокоментуєте?
