***
Зелені стіни лютують ядерним спалахом
Ми слинимо нитки долі, камені болісно плачуть
Коли мушлі відкинуті спинами горілиць
Дарунки зібрані
Час оголошувати бенкет
Привіт, Little Boy, твій механізм визнали справним
Засукавши рукав, хтось тисне на кнопку
Металеве черево шипить і жалиться
Час бенкетувати
Привіт, Fat Man, білий дим на долоні піниться зламом ромашки
Блідолиці задимлені сутінки шепочуть пісню смерті
Виють її в очеретах
А синочок стискає мокру ганчірку із ситцю
Час бенкетувати
Сімдесят весен потому на іншому континенті,
Що втім притулився до першого теплим боком
Горять аеропорти, кришаться баштиці
У країні на ім‘я «У»
Діти палять вінки із ромашок
Шестилітки шепочуть пісню смерті
Виють її в очеретах
О як їм весело
І не треба ні Хіросіми, ні Наґасакі
Вони знають найголовніше:
де (шукати чарівний килим-літун і скарби)
як (знешкодити чорно-лимонну гранату)
коли (повернутися спиною, горблячись в ранах дому)
Вони чують, як дим валує ближче до східних кордонів
І пригортають до губ мокрі ганчірки із ситцю
Глибше вдих
м. Київ
litgazeta.com.ua
Прокоментуєте?
