В урочистому заході взяли участь відомі українські письменники: Валентина Козак, Борис Пономаренко, Юлія Бережко-Камінська, В’ячеслав Гук, Микола Гриценко та інші.
Розпочав вечір голова Національної спілки письменників Михайло Сидоржевський. Він докладно розповів про життєвий і творчий шлях письменника. Зокрема зауважив, що письменник був не лише талановитим літератором, а й займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії національного театру, світової драматургії, а також був активним громадським діячем. Він наголосив, що творчість Миколи Вороного є вельми актуальною в наш час, бо поет у своєму літературному доробку ніби передбачив майбутнє України, а тому заклав у свої твори оту потужну енергетику слова, яка здатна відродити навіть черстві серця.
Про еміграцію у 1920 році до Варшави Миколи Вороного, а також його найважливішу поетичну збірку «За Україну!», видану 1921 року, докладно розповіла поетеса Валентина Козак. Ця збірка отримала назву за патріотичним віршем поета «За Україну!», який він написав буремного 1917 року. Цей вірш став невдовзі став популярною піснею. Ця поетична збірка вийшло друком у Варшаві у 1921 році у серії «Бібліотека «Сина України»». Валентина Козак прочитала вірші зі зірки Миколи Вороного «За Україну!» — «За Україну!», «Коли ти любиш рідний край», «Пісня повстанців», «На Тарасовій панахиді» та «На батьковій могилі».
Письменник В’ячеслав Гук поділився своїми враженнями від творчості Миколи Вороного, у якого, за його словами, він колись учився опановувати поетичну майстерність, а також — багатющий словник. За словами В. Гука, у Криму де він тоді мешкав, було вельми складно відшукати в бібліотеках книжки колись забутих і викреслених з історії української літератури поетів, проте поодинокі видання, які почали з’являтися після 1991 року, були ніби живодайне джерело, яке дарувало наснагу й натхнення. Він прочитав вірші поета – «Молитва», «Сонце заходить», «Патріот», «Ранок», «Євшан-зілля».
Поет Микола Гриценко зупинив увагу на темах і порушеній проблематиці у творах письменника. Зокрема теми патріотизму й жертовності.
Письменник Борис Пономаренко зазначив, що писати вірші Микола Вороний почав іще в реальному училищі, а 1893 року побачив світ його перший вірш був «Не журись, дівчино». Проте вже цей твір показав, що в українку літератури прийшла непересічна особистість. 1911 року вийшла друком його перша поетична збірка «Ліричні поезії», а згодом і «У сяйві мрій». Б. Пономаренко наголосив, що цими книжками, шукаючи власний поетичний голос, поет відходив від народницької поезії, що помітно в естетизації дійсності, у заглибленні в психологію ліричного героя.
Також на урочистому вечорі були прочитані вірші Миколи Вороного «Фата-моргана», «Чи зумієш ти?», «Рубіни», «До моря», «Старе місто» та інші.
Захід було проведено з дотриманням усіх карантинних вимог.
Пресслужба НСПУ
