Волонтери створили віртуальний музей Стуса

0

18 жовтня у Києві презентували віртуальний Музей Василя Стуса. Його експозицію склали рукописи українського поета дисидента, приватні речі, фото, аудіозаписи його виступів, листи до друзів і колег.

«Хочемо показати, як XX століття впливало на формування Василя Стуса і як сам поет впливав та продовжує впливати на український соціум творами, вчинками і, зрештою, самою присутністю. Такий погляд на історію дозволить глибше зрозуміти причини того, що відбувається в Україні та її культурі сьогодні, а також запропонувати молоді приклади пошуку себе у світі», розказали cultprostir.ua.ua ініціатори проекту.

Крім відомостей про життєвий і творчій шлях Стуса, на сайті музею можна дізнатись про знаних українскьих діячів, пов’язаних з поетом: художницю дисидентку Аллу Горську, поета Івана Світличного, академіка Андрія Сахарова та інших.

Віртуальний музей Василя Стуса створюють на волонтерських засадах. Поки що на його сайті лише 5% матеріалів, які вже вдалося зібрати. Організатори повідомляють, що по можливості наповнюватимуть ресурс інформацією.

«Музей розвиватиметься як проект і продукт неоднорідного громадянського суспільства України, реагуватиме на актуальні проблеми сучасності через вивчення й аналіз історичного контексту недалекого минулого. Постать Василя Стуса, як мало кого іншого, дає для цього багатий матеріал, адже поет був причетний до всіх найважливіших процесів і больових точок нашої історії в другій половині минулого століття», – кажуть автори проекту.

Серед експозиції музею — відомості про перепоховання поета 1989 року. Син Василя Стуса — Дмитро — згадує про ексгумацію батькового тіла на території колишнього табору «Перм-36» поблизу села Кучино в Пермській області, Росія.

«Просто під обличчям, ховаючи випуклий борлак, лежав перевернутий черевик, підошва якого «просила каші». Дмитро згадує, що він виразно уявив, як котрийсь із державних служок-наглядачів, які поспіхом закопували тата, аби не дати родині 1985-го з ним попро­щатися, перед забивання віка труни кинув той черевик — куди втрапить — на тато­ве тіло. Утрапив — бачилося в уяві — на обличчя.

Нижче — неприродне пошкодження лівого боку грудної клітини (саме це пошкодження дало додаткові аргументи на користь версії насильницької смерті Василя Сту­са). Застеб­нута лише на два ґудзики (до того ж, зі зміщенням на один) роба майже зотліла. Другий черевик сором’язливо забився в ноги, мовби ховаючи сором за свою пару, яку люди змусили зневажити колишнього власника».

Василь Стус похований на київському Байковому кладовищі.

 Джерело: Gazeta.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я