18 жовтня у Києві презентували віртуальний Музей Василя Стуса. Його експозицію склали рукописи українського поета дисидента, приватні речі, фото, аудіозаписи його виступів, листи до друзів і колег.
«Хочемо показати, як XX століття впливало на формування Василя Стуса і як сам поет впливав та продовжує впливати на український соціум творами, вчинками і, зрештою, самою присутністю. Такий погляд на історію дозволить глибше зрозуміти причини того, що відбувається в Україні та її культурі сьогодні, а також запропонувати молоді приклади пошуку себе у світі», розказали cultprostir.ua.ua ініціатори проекту.
Крім відомостей про життєвий і творчій шлях Стуса, на сайті музею можна дізнатись про знаних українскьих діячів, пов’язаних з поетом: художницю дисидентку Аллу Горську, поета Івана Світличного, академіка Андрія Сахарова та інших.
Віртуальний музей Василя Стуса створюють на волонтерських засадах. Поки що на його сайті лише 5% матеріалів, які вже вдалося зібрати. Організатори повідомляють, що по можливості наповнюватимуть ресурс інформацією.
«Музей розвиватиметься як проект і продукт неоднорідного громадянського суспільства України, реагуватиме на актуальні проблеми сучасності через вивчення й аналіз історичного контексту недалекого минулого. Постать Василя Стуса, як мало кого іншого, дає для цього багатий матеріал, адже поет був причетний до всіх найважливіших процесів і больових точок нашої історії в другій половині минулого століття», – кажуть автори проекту.
Серед експозиції музею — відомості про перепоховання поета 1989 року. Син Василя Стуса — Дмитро — згадує про ексгумацію батькового тіла на території колишнього табору «Перм-36» поблизу села Кучино в Пермській області, Росія.
«Просто під обличчям, ховаючи випуклий борлак, лежав перевернутий черевик, підошва якого «просила каші». Дмитро згадує, що він виразно уявив, як котрийсь із державних служок-наглядачів, які поспіхом закопували тата, аби не дати родині 1985-го з ним попрощатися, перед забивання віка труни кинув той черевик — куди втрапить — на татове тіло. Утрапив — бачилося в уяві — на обличчя.
Нижче — неприродне пошкодження лівого боку грудної клітини (саме це пошкодження дало додаткові аргументи на користь версії насильницької смерті Василя Стуса). Застебнута лише на два ґудзики (до того ж, зі зміщенням на один) роба майже зотліла. Другий черевик сором’язливо забився в ноги, мовби ховаючи сором за свою пару, яку люди змусили зневажити колишнього власника».
Василь Стус похований на київському Байковому кладовищі.
Джерело: Gazeta.ua
