Тарас Федюк: «зима все нахваляється що буде…»

0

зима все нахваляється що буде
сніги все звично брешуть що підуть
своє болото місить дальня путь
і в сивих соснах сплять сорокопуди

чорніють у степу старі підпали
і добре: бо згоріле не згорить
народ збирає дощик до корит
й живе собі як грамота пропала

недопалок на камінь захолоне
замок — важкий мов камінь — одімкну
здойму з-під стелі в торбочці весну
засушену і розітру в долонях

і на ніч розгорну стару верету
і все на світі сам переживу
і свічку запалю сторожову
під образом хлопчини з назарету

мережа впала. здохло покриття.
отак і починається життя.
 
Джерело: facebook.com.

Фото Володимира Козюка

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я