зима все нахваляється що буде
сніги все звично брешуть що підуть
своє болото місить дальня путь
і в сивих соснах сплять сорокопуди
чорніють у степу старі підпали
і добре: бо згоріле не згорить
народ збирає дощик до корит
й живе собі як грамота пропала
недопалок на камінь захолоне
замок — важкий мов камінь — одімкну
здойму з-під стелі в торбочці весну
засушену і розітру в долонях
і на ніч розгорну стару верету
і все на світі сам переживу
і свічку запалю сторожову
під образом хлопчини з назарету
мережа впала. здохло покриття.
отак і починається життя.
Джерело: facebook.com.
Фото Володимира Козюка
Прокоментуєте?
