На українському ринку є приклади успішної співпраці між видавництвами. Видавці створюють разом книжки, ділять витрати, спільно шукають гранти та продають тематичні книжкові набори. Кажуть, що так значно легше пережити карантинну кризу. Розповідаємо про механіку та переваги такої співпраці на прикладі трьох таких колаборацій.
Ніка-центр + Видавництво Анетти Антоненко
Видавництво «Ніка-центр» почало співпрацювати з Анеттою Антоненко у 2014 році, коли вона була директоркою та співвласницею «Кальварії». Співпраця триває й досі. У «Ніка-центра» вийшли три книжки з «Кальварією» та 23 — з Видавництвом Анетти Антоненко. Найуспішніша з них — «Секс і релігія», розійшлася накладом у кілька тисяч примірників.
«Анетта — майстер пошуку грантів, — розповідає Володимир Самойленко, співвласник «Ніка-центру», — Ми почали видавати соціологічну серію, мали в планах ще кілька книжок, але коштів на це не було. Тоді вирішили об’єднатися з Анеттою Антоненко. Вона знайшла грант від бразильського фонду, і це дало можливість видати наступну книжку».
Першою спільною книжкою двох видавництв стала «Латиноамериканський виклик: Соціальна згуртованість і демократія» Бернарду Соржа та Даніла Мартучеллі. Анетта Антоненко вирішує фінансові та організаційні питання і займається просуванням, на «Ніка-Центрі» — усі інші завдання.
«Для мене дуже важко шукати права, переписуватися з правовласником, торгуватися, заключати контракт, підписувати його, відправляти гроші, — говорить Володимир Самойленко. — Тому це робить Анетта. Якщо йдеться про грант, вона подає заявку та веде комунікацію з грантодавцем. У мене теж є досвід роботи з грантами, але такого «зубра», як Анетта годі й шукати. Їй майже все вдається. І це мені дуже імпонує».
Коли книжка видається не за грантові кошти, видавництва ділять витрати порівну. Наступний етап — переклад книжки, редагування, коригування та верстка — за «Ніка-центром».
ЗАЗВИЧАЙ ВИБОРОМ ПЕРЕКЛАДАЧІВ ТА ХУДОЖНИКІВ ЗАЙМАЄТЬСЯ «НІКА-ЦЕНТР», АЛЕ БУВАЮТЬ І ВИНЯТКИ. ІНКОЛИ АНЕТТА АНТОНЕНКО ПРОПОНУЄ СВОЇ КАНДИДАТУРИ.
«Суперечки були всього по кількох книжках. Наприклад, ми довго не могли дійти згоди щодо обкладинки книжки Алена Бадью «Століття». Ми пропонували свій варіант, який категорично не подобався Анетті. А нам не подобалась обкладинка, яку намалював її художник. Врешті зійшлися на обкладинці без жодних малюнків. Результат усіх влаштував», — розповідає Володимир.
Промоція — знову за Видавництвом Анетти Антоненко: там спілкуються з журналістами, організовують презентації, просувають книжку в соцмережах. На етапі реалізації між видавництвами є домовленість: спільні ціни та спільні знижки. Ринок ділять узгоджено: наприклад, одну видану книжку в Книгарню Є передає Видавництво Анетти Антоненко, наступну — «Ніка-центр».
«ЦЕ ПЕВНА СИНЕРГІЯ, КОЛИ ВИТРАЧЕНІ РАЗОМ ЗУСИЛЛЯ ПРИНОСЯТЬ БІЛЬШИЙ РЕЗУЛЬТАТ, НІЖ ЯКБИ ЇХ ДОКЛАДАЛА КОЖНА З СТОРІН ОКРЕМО. ЗАВДЯКИ ТАКІЙ СПІВПРАЦІ Я МОЖУ РЕАЛІЗУВАТИ ПЕВНІ СВОЇ ІДЕЇ ТА ПЛАНИ, ЯКІ Б НЕ МІГ ВТІЛИТИ САМОСТІЙНО. НАПРИКЛАД — ВИДАТИ В СЕРІЇ НЕ 3 КНИЖКИ, А 5», — РОЗПОВІДАЄ ВОЛОДИМИР САМОЙЛЕНКО.
Тож у такої співпраці є два величезних плюса, говорить Володимир Самойленко. По-перше, кожен має змогу робити те, що у нього краще виходить. По-друге, значно простіше у фінансовому плані — адже видавництва ділять витрати порівну.
Він називає лише один негативний момент у такої співпраці. Оскільки промоцією займається Анетта Антоненко, про «Ніка-центр» часто забувають. Журналісти та блогери просто не вказують назву другого видавництва, коли пишуть про книжку.
«Але я ставлюсь до цього спокійно. Наше видавництво існує вже 28 років, тому про нас й так вже знають. Зараз для мене найважливіше — мати змогу реалізувати свої плани. Втім молодим амбітним видавництвам таке партнерство може не підійти. Не кожен готовий лишатися на других ролях», — пояснює Володимир.
Загалом він радить видавництвам робити подібні колаборації. Каже, що це справді допомагає пережити кризу. «Багато наших друзів-видавців зараз перебувають у значно гіршій ситуації. Співпраця з Видавництвом Анетти Антоненко дозволяє нам впевненіше триматися у ці часи. У нас є певні резерви, напрацювання та вже оплачені контракти по правах. Вдвох вижити значно легше», — пояснює Володимир.
Додає, що таке співробітництво можливе лише за повної чесності між партнерами: «Запорука співпраці — це повна чесність, особливо у фінансових питаннях. У мене жодного разу не виникало якихось сумнівів щодо Анетти. Сподіваюся, що у неї також. Якби було хоч трошки недовіри, думаю що така співпраця розсипалась би дуже швидко».
Цього року два видавництва планують видати ще три-чотири книжки. Робота над ними вже триває.
Жорж + Дім химер
Видавництва «Жорж» та «Дім химер» почали співпрацювати цього року. Вони узгоджено продають комплекти книжок, схожих за тематикою. Для «Дому химер» це не перша аналогічна колаборація.
«Ми починали зі співпраці з Видавництвом Жупанського. У червні побачили круту новинку – перший том Повного зібрання прозових творів Едгара Аллана По. Ми на той час видали збірку оповідань молодих українських авторів «Вбивство на вулиці…», присвячену творчості По. Так виник комплект для поціновувачів готичної прози – класика + новітня українська інтерпретація. У перші акційні дні читачі купили одразу 10 таких комплектів», — розповідає співзасновниця видавництва «Дім химер» Вікторія Гранецька.
У липні поєднали «Кімнату снів» Девіда Лінча і «Книгу вигаданих неістот» Євгена Ліра та Кшисі Федорович. Далі були збірки оповідань на перетині містики й магічного реалізму: від Жупанського – Лірові «Підземні ріки течуть», від Химер – книжка «Reality Show / Magic Show» Вікторії Гранецької. Затим створили з видавництвом «АССА» акційний комплект зі світового бестселера «Ходячий хаос. Ніж, якого не відпустиш» Патріка Несса та горору «По той бік пам’яті» Ксенії Циганчук.
«ФОРМУЮЧИ КОМПЛЕКТИ ЗА ЖАНРАМИ Й ЛІТЕРАТУРНИМИ УПОДОБАННЯМИ, МИ ХОЧЕМО, АБИ ЗАМОВЛЯТИ КНИГИ РАЗОМ БУЛО ШВИДШЕ ТА ВИГІДНІШЕ, НІЖ ОКРЕМО З РІЗНИХ САЙТІВ, — РОЗПОВІДАЄ ВІКТОРІЯ ГРАНЕЦЬКА.
У серпні сконтактувалися з видавництвом «Жорж» і зробили детективний комплект «Дама зникає» Етель Ліни Уайт і «Дівчина, яку ми вбили» Поліни Кулакової. А «Книгу вигаданих неістот» «Дому Химер» поєднали «Книгою міфічних чудовиськ» видавництва «Жорж».
Відбувається це так. У «Домі химер» бачать цікаві новодруки у колег, купують та читають їх самі, а потім продумують концептуальний комплект з тією чи іншою своєю книгою. Книжки мають бути подібні за жанром, форматом, наповненням чи навіть художнім оформленням.
Потім видавництва укладають договір, узгоджують з партнерами міжвидавничу знижку, тривалість та деталі акції, визначають орієнтовну кількість необхідних примірників, а по завершенню – обмінюються звітами із продажів та проводять взаєморозрахунки.
«Купуючи комплект з книжок двох видавців, замовник сплачує за доставку лише один раз. Логістику взяв на себе «Книжковий Гамазей». А нещодавно ми разом започаткували єдину доставку під назвою «Спільна торба»: замовляєте книги у двох чи й трьох видавництв «Гамазея» – отримуєте все одним пакунком», — каже Вікторія. Для видавництва «Жорж» така співпраця корисна ще й тому, що у нього ще немає власного сайту. Тож кожен додатковий канал дистрибуції — дуже важливий.
«Будь-яка нова співпраця між видавцями корисна і вигідна: і видавництвам, і читачам, — говорить Наталія Протас, співзасновниця видавництва «Жорж». — Для нас це в першу чергу, розширення аудиторії. Адже «Дім Химер» написав пост про нашу співпрацю у себе на сторінках соцмереж. Ми також про неї написали. Таким чином ми обмінялися підписниками».
НАТАЛІЯ ПЕРЕКОНАНА, ЩО БУДЬ-ЯКІ МІЖВИДАВНИЧІ СПІВПРАЦІ КОРИСНІ І ПІД ЧАС КАРАНТИНУ, І ПОЗА НИМ. ЦЕ ПОЖВАВЛЮЄ КНИЖКОВИЙ РИНОК ТА ПРИВЕРТАЄ УВАГУ ЧИТАЧІВ.
Видавництво Старого Лева + Вавилонська бібліотека
Ця колаборація почалася у 2014 році. У той час «Вавилонська бібліотека» була ще не видавництвом, а громадським перекладацьким проектом.
«Ми шукали партнера, з яким могли розділити фінансування та відповідальність. Мали амбіцію створити зразкове видання, тому нам залежало на співпраці з видавництвом, яке сповідує високі стандарти в роботі, — розповідає засновник «Вавилонської бібліотеки» Роман Малиновський. — Це мало бути видавництво, готове на неординарні ходи, яке не боїться ризику. «Видавництво Старого Лева» було першим, до якого я звернувся. Мені відписала Мар’яна Савка, після чого ми зустрілися і досить швидко про все домовились».
Першим спільним проектом стала книжка «Бойня №5» Курта Воннегута. Потім разом видали «Порнографію» Вітольда Ґомбровича та «Який чудесний світ новий!» Олдоса Гакслі. Переклад, редагування і візуальне оформлення були зоною відповідальності «Вавилонської бібліотеки». Версткою, поліграфією та дистрибуцією займалося Видавництво Старого Лева.
«У ТАКІЙ СПІВПРАЦІ ВІДБУВАЄТЬСЯ ПЕРЕТИН ІНДИВІДУАЛЬНИХ БАЧЕНЬ І З НИХ МОЖЕ ПОСТАТИ НОВИЙ КУТ ЗОРУ, НОВА ВІЗІЯ, НЕМОЖЛИВА ДО ТОГО В ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОЄКТАХ», — ГОВОРИТЬ РОМАН МАЛИНОВСЬКИЙ.
« У нас фактично не було суперечок. Дискутували єдиний раз, коли готували «Який чудесний новий світ!» Гакслі. У нас було різне бачення щодо обкладинки. Але команда ВСЛ прийняла нашу пропозицію, за що ми й досі їм надзвичайно вдячні», — розповідає Роман Малиновський.
Загалом у «Вавилонської бібліотеки» дев’ять книжок, створених у співпраці. Окрім трьох книжок з ВСЛ, ще три видані з «Видавництвом 21»— «Ґалапаґос» Курта Воннеґута, «Пастка-22» Джозефа Геллера та «Бог Скорпіон» Вільяма Ґолдінґа; з «А-ба-ба-га-ла-ма-га» — «Уот» Семюеля Беккета; з «Клубом сімейного дозвілля» — «Маг» Джона Фаулза; з «Навчальною книгою Богдан» — «Щось лихе насуває» Рея Бредбері.
«Це корисно з точки зору розподілу фінансування, дозволяє зменшити витрати для кожного видавця, залученого в такий проєкт, не зупиняти видання книжки, якщо не вистачає фінансування, а поділити її з кимось іншим, — розповідає Роман Малиновський.
НАЙВАЖЛИВІШЕ, ХОЧ І НАЙСКЛАДНІШЕ — ЦЕ ЗНАЙТИ ОДНОДУМЦІВ СЕРЕД ІНШИХ ВИДАВЦІВ.
З 2017 року «Вавилонська бібліотека» робить лише індивідуальні проєкти. На сьогодні в портфелі видавництва десять книжок створених самостійно.
