Вийти за межі книжкової полиці: як заохотити дітей до читання

0
84

Основна мета книжки «Як виховати читача» — зацікавити дітей книгами, допомогти батькам налагодити контакт, урізноманітнити сімейне дозвілля і спонукати проводити час із користю. Памела Пол — американська письменниця, що стала редакторкою The New York Times Book Review в 2011 році і спеціалізується на оглядах дитячих видань. Її колега Марія Руссо довгий час займалася культурною журналістикою, а зараз пише відгуки на сотні дитячих книжок на рік: від ілюстрованих видань до підліткових романів. Тож їхній особистий і професійний досвід став основою для написання книжки. Пропонуємо вам прочитати фрагмент цього «посібника» з виховання.  

Памела Пол, Марія Руссо. Як виховати читача / пер. з англ. О. Стукала. Київ: ArtHuss, 2020. — 288 c.

Невже дитина читає?

І ось тут може настати жадана мить. Ви раптом бачите, як дитина самостійно й захоплено перегортає сторінки книжки-картонки. Вона може вимовляти слова, які знає напам’ять. Розглядати малюнки. Зафіксуйте цю мить: ваша дитина стає читачем. Стадії, коли вона складатиме букви в слова, а слова в речення, можливо, доведеться трохи зачекати, але те, що вона робить просто зараз, — слідкує за сюжетом, отримує візуальну інформацію, зосереджується на зображеннях, — уже складові читання. Назвіть це так. Можете сказати дитині: «Ого-го! Ти розумієш, що читаєш цю книжку?» — і дитина теж вважатиме себе читачкою. Скажіть ці слова з гордістю й задоволенням, але так, ніби озвучуєте засадничий, неспростовний факт. Бо завдяки вам так воно і є.

Саме так можна взяти участь у формуванні вашої дитини як читача.

Позитивне ставлення до читання має йти не лише від вас: малюк повинен сприймати читання як різновид діяльності, котрий він обирає так часто й автоматично, що той допомагає йому самовизначитися.

Отже, читання має бути вагомою частиною його особистості від малечого віку до дитсадка і школи, тобто задовго до того, як він зможе «офіційно» читати. Ви збираєтесь у мандрівку? Так само машинально, як просите сина вибрати піжаму й не забути улюбленого іграшкового кролика, спитайте: «Які книжки візьмеш?» Він цілий день грався у друга? Спитайте: «Які книжки любить читати Шон? Він теж читає “Дракони обожнюють такоси”?» Коли вас запитують про улюблені заняття малюка, відповідайте: «Він любить читати».

Сімейна бібліотека

Здається, за цими пафосними словами ховається гарно вмебльована кімната з розсувною драбиною, від підлоги до стелі заповнена книжковими полицями, де розкішні томи виструнчилися за алфавітом, жанрами, темами й букіністичною цінністю. Зовсім не обов’язково. Насправді сімейна бібліотека — це передусім зібрання книжок, які читають усі члени родини. Вони можуть стирчати десь із кутка на кухні, громадитись на підлозі у вітальні або валятися по всій хаті, де лишилося порожнє місце. Мати спеціальне місце для книжок дуже приємно, та є своя перевага і в тому, що вони лежать скрізь, уплетені в саме домашнє життя — і ті, що чекають на бачку унітаза у ванній кімнаті, й ті, що елегантно шикуються на журнальному столику у вітальні.

Згідно з дослідженнями, які оцінюють імовірність того, що дитина виросте читачем, найважливіший чинник — не добрі уроки читання у школі, не кількість годин, витрачених батьками на читання вголос, і навіть не їхні добробут чи освіта. Статистика свідчить: головний фактор формування читача — кількість книжок у нього вдома.

Загалом це очевидно. Діти стають читачами, коли мають можливість часто читати. Ми знаємо, що діти, які хочуть читати, робитимуть це за першої-ліпшої нагоди й читатимуть написи на дорожніх знаках чи на коробці з вівсянкою. 

Якщо ви хочете підвищити ймовірність того, що ваша дитина читатиме, заповніть свій дім книжками. Наповніть його спокусою.

Заповнення домівки книжками — це радість, задоволення, постійне полювання за скарбами — й зовсім не обов’язково діра в бюджеті. Для багатьох це пристрасть, для нас двох, чого гріха таїти, — ідея фікс. Нові книжки можуть бути вельми дорогими, старі — злочинно дешевими. Прекрасні старі чи уцінені книжки можна знайти на розпродажах у бібліотеках, книгарнях, школах, у букіністів та інтернет-продавців. Продають їх буквально за копійки, й ціна часто ніяк не пов’язана зі станом.

Не женіться за колекцією в ідеальному стані; книжки слід читати, а добряче зачитані книжки нагадують справжні артефакти — їхні позагинані й навіть пописані сторінки розповідають про численних щасливих читачів. Книжка, отримана після іншого власника, навіть підписана незнайомцем для незнайомця, сприймається як сімейна реліквія, дорогоцінний шматочок історії. Одне із чудових новітніх поширених явищ — буккросингові полички, зроблені у вигляді книжкової шафи невеликі кіоски, куди люди приносять прочитане і беруть нове, залишене для них сусідами. Який прекрасний спосіб показати малюкам, що читання відкриває їм доступ до спільноти читачів!

Думай творчо — вийди за межі книжкової полиці. 

Навіть найменші можуть знічев’я натрапити на книжки, для них не призначені. Один із промовистих прикладів — так звані журнальні столики. Ви б і подумати не могли, що дитина захоче подивитися монографію про Матісса чи останні роботи авангардистів, — але здивувати вас їй цілком до снаги. Малята обожнюють розглядати ілюстрації, і їхній світогляд значно розшириться, якщо на журнальних столиках у кімнатах, де їм може схотітися прилягти одного нудного вечора, лежатимуть спокусливі книжки з захопливими знімками природи, творами мистецтва, коміксами, пейзажами й фотозвітами з мандрів.

Продумайте всі способи, як створити для дитини можливість позапланово почитати. Знайдена на столі у вітальні велика яскраво ілюстрована інформативна книжка на зразок «Як це влаштовано» [The Way Things Work] Девіда Маколі, може стати нездоланною спокусою для дітей будь-якого віку. Але й це ще не все. Залиште стосики журналів і м’яких книжок у ванній кімнаті (так, усі читають на унітазі, навіть діти) чи там, де вони привернуть погляд малих читачів. Якщо вже йдеться про туалет, ось підказка-бонус: малюків, котрі можуть самостійно роздивлятись картонки чи книжки без слів або лише починають упізнавати слова, читання в туалеті може допомогти привчити до горщика.

Власна книжкова полиця

Якщо в кімнаті є вільне місце (а його майже завжди можна знайти), дозвольте дитині зібрати власну колекцію книжок і зберігати її в своїй кімнаті. Якщо можна, нехай у неї буде своя шафа чи невелика полиця на підлозі. Коли діти ще тільки починають ходити, краще мати полиці, де можна повернути книжки обкладинками. Та не надто захоплюйтесь експозицією, адже сенс книжки на полиці в тому, щоб її звідти зняли. З найменшого дитячого віку тримайте напоготові стоси книжок (особливо інтерактивних, розкладних чи смішних і величезних), коли починаєте гратися з дитиною на підлозі, ковдрі або килимку.

Діти люблять колекціонувати

Діти — колекціонери від народження, що б вони не збирали — м’які іграшки «Біні Бейбіз» чи, коли трохи підростуть, машинки з бейсбольними картками. Зробіть книжкову колекцію предметом особистої гордості й складовою розвитку особистості. Книжки, до яких тягнеться дитина через тему, сюжет чи ілюстрації, показують її характер. Вона їх перебиратиме й мінятиме старих улюбленців на нових, але не поспішайте їх викидати. Якщо на полицях бракує місця, змінюйте асортимент і ховайте ті, до яких він утратив інтерес. Витягніть їх знову за кілька місяців або за рік і подивіться, чи зрадіє малюк, що знайшлися книжки, які він колись «давно» любив.

Збережіть для нащадків

По можливості зберігайте кілька улюблених книжок своїх малюків. Тримати вдома всю давню малючу класику, може, й непрактично, але починайте думати про це заздалегідь. Дитячі книжки — для багатьох справжній скарб. Памела досі береже переплетені примірники Луїзи Мей Олкотт і перше видання «Світла на горищі», які свого часу побували на полицях її дітей. Те саме стосується Маріїних книжок «Сильвестр і чарівний камінець» [Sylvester and the Magic Pebble] та «Джеймс і гігантський персик». Повертаючись дорослим у дім свого дитинства, нема нічого кращого, як знайти улюблені книжки, які зберегли батьки. Подумайте, якими зворушливими можуть бути такі знахідки. Зробіть це для своїх дітей.

Малюк-бібліотекар

Покажіть дітям із самого малку, що книжки не тільки отримують і читають, а ще й віддають. Від одних ви радо позбавитесь самі, інші будуть готові віддати вони, а якісь особливо припадуть до душі другу, меншому кузену або вчителю. Покажіть, як прекрасно дарувати добре збережені книжки притулкам, лікарням і школам, віддавати на благодійні розпродажі або в місцеві бібліотеки.

Найліпший подарунок

Багатьом батькам не до душі якісь складові сучасної культури батьківства. Для нас це настирлива галаслива веремія іменинних вечірок. Якоїсь миті ми обидві зрозуміли: що сильніше зможемо інтегрувати книжки у святкові ритуали наших дітей та їхніх друзів, то краще почуватимемося.

Насправді книжка — найліпший подарунок на день народження. Окрім того, що приятелю вашого малюка корисніше отримати «Іграшки йдуть у великий світ» [Toys Go Out] Емілі Дженкінс, ніж чергову пластикову конячку з синтетичною гривою, це ще й гарний привід для регулярних відвідин місцевої хіпстерської книгарні, де найкрасивіше пакують подарунки.

Якщо ви влаштовуєте вечірки, пропонуємо назавжди розпрощатися з марнотратною зубопсувною практикою роздачі цукерок наприкінці свята. Зробіть буккросингову вечірку. Попросіть гостей загорнути добре збережені старі книжки в яскраві обгортки й принести їх з собою. Прощаючись, кожен може вибрати одну собі. Нехай іменинник теж загорне книжку. Дайте йому право вибрати першим. І дитині, й батькам набагато приємніше йти додому з книжкою, аніж із цукерками чи дешевими пластмасовими іграшками. Такий подарунок яскраво продемонструє дітям: книжки — це особливі супутники свята, що дарують радість наприкінці. Якщо діти трохи старші, книжки можна не загортати й дозволити вибирати просто з купи. Аби визначити, хто перший, нехай тягнуть номерки з капелюха, виграють у конкурсах або перемагають в іграх. Якщо ви не впевнені в тому, як пройде обмін, просто роздайте книжки з колекції своєї дитини замість подарункових комплектів. Запевняємо, інші батьки не подумають, що ви скупердяї; вони будуть вам вдячні.

Книжка року

Ще одна ідея подарунка. Даруйте дитині особливу книжку на кожен день народження й ставте її на поличці окремо. Підпишіть подарунок з нагоди другого, третього, четвертого дня народження — від цієї традиції взагалі нема причин відмовлятися. В дарчому написі поясніть, чому вирішили подарувати цю книжку саме тепер. Може, вона подобалась вам у чотири роки або саме її подарувала вам тоді бабуся, а може, герой книжки теж чотирирічний хлопчик із Міннеаполісу чи любитель бейсболу. Додайте кілька слів про те, якою стала ваша дитина в цьому віці. Так, звісно, тепер він про все це знає — але уявіть, як семирічка візьме давній подарунок і прочитає, яким був у чотири. Просто дивовижно, як рано починається ностальгія. (Зачекайте, поки ваша дитина подорослішає й попросить свою немовлячу книжку. А потім іще раз, а тоді ще.) Щороку бачити цю маленьку бібліотеку — вже щастя.

Дарчий напис

Якщо книжка без підпису дарувальника, спитайте малюка, чи він пам’ятає, як і від кого отримав цей подарунок. На першій сторінці запишіть дослівно його думки. Саме такі персоналізовані деталі роблять першу бібліотеку дитини особливою.

Читомо

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я