У літературно-меморіальному музеї-квартирі П. Г. Тичини у Києві відбулося вручення премії імені цього видатного українського поета-академіка, перекладача, громадського і державного діяча.
Директор музею Євгенія Слизюк познайомила присутніх з експозицією музею, розповіла про життя і творчість співця «Сонячних кларнетів», а також піднесла квіти цьогорічному лауреатові – Раїсі Харитоновій.
Володимир Базилевський так відгукнувся про нову збірку своєї молодшої колеги: «Поетична книжка Раїси Харитонової «Рівновелика любові» прикметна цілеспрямованою наполегливістю вільного вірша. «Будую з верлібрів свої барикади» – декларує авторка, і це – не голослівна заява. Її барикади перейняті, передусім, сьогоденням. До слова, це активне втручання в реальність, у її проблематику виразно простежується в цій книжці».
Як зазначає далі відомий поет і критик, автору притаманне «вміння за одиничним бачити множинне», її слово «налаштовує на протидію аномаліям життя».
Вручаючи диплом цьогорічному лауреатові, відповідальний секретар НСПУ, заслужений діяч мистецтв України Микола Гриценко відзначив, що збірка привертає увагу глибоким філософським змістом, гостротою тем і яскравою метафористикою, а це свідчить про непересічний талант.
Увагу читачів давно привернули не лише її поетичні збірки, а й книга документальної прози «Я вийшла заміж за поета» що полонить душі світлом людяності, мудрості, жертовності.
Голова творчого об’єднання поетів Київської організації НСПУ, заслужений діяч мистецтв України Станіслав Шевченко зосередив увагу на ще одній характерній рисі пані Раїси – її активній громадянській позиції. Це патріотизм не лише в слові, а й у конкретних справах.
Секретар НСПУ, перекладач, Надзвичайний і Повноважний Посол України Олександр Божко, цитуючи кращі рядки поетеси, зупинився на тих, де йдеться про любов до Батьківщини: «Нас живлять любов і пам’ять». Тому поетеса закликає берегти національні святині.
Непідробне хвилювання було в голосі лауреата літературної премії ім. П. Тичини попередніх років Ніни Гнатюк, коли вона згадувала про те, як по-батьківськи турбувався про творчу молодь Павло Григорович. В його останній статті «До молоді мій голос», опублікованій в «Літературній Україні» 24 травня 1967 р., знаходимо добре слово про багатьох новобранців поезії.
Очолюючи Комісію по роботі з творчою молоддю, Павло Тичина благословляв публікації молодих, допомагав літераторам духовно і матеріально.
Раїса Харитонова теж здатна простягнути надійну руку тим, хто потребує допомоги, а не лише співчуття. Зокрема, вона упорядкувала і відредагувала посмертну збірку віршів самобутнього поета, інваліда I групи Миколи Біденка «На всю глибину іншості», активно долучилася до організації літературно-мистецького фестивалю «Біденко-фест», що цього року у травні втретє пройде у Ставищенському районі на Київщині.
Хочеться побажати Раїсі Харитоновій доброго здоров’я, натхнення, нових талановитих книг, назавжди залишатися серед тих, «хто навіть мовчки уміє про любов свою сказати».
Прес-центр НСПУ
