74-річна пенсіонерка зі Львова Христина Гоянюк цьогоріч найкраще від усіх написала загальнонаціональний диктант і стала переможницею серед 16 тисяч учасників. Диктант був ювілейний – двадцятий, але й для львів’янки теж це була двадцята участь у ньому.
Чому для пенсіонерки важливо щороку писати диктант? Як вона, лікарка за освітою, тренує свою пам’ять?
А ще жінка розповіла про своє листування і зустріч із 22-м президентом Франції Жаком Шираком (1932–2019). Про це повідомляє radiosvoboda.org.
«Не повірите, але я зберігаю свій шкільний щоденник із 1957 року! А ще маю зошити з молодших класів, де видно, яку мала гарну каліграфію», розповідає Христина Гоянюк, показуючи свої шкільні зошити.
Любов до української мови та літератури Христина Гоянюк успадкувала від батьків. Адже тато був директором школи у Бориславі, що на Львівщині, викладав рідну мову та літературу понад пів століття. А її мама працювала вчителькою молодших класів.
«Це мене тато навчив писати диктанти. Нам задавали писати перекази, твори, а тато також казав мені завжди: «Сідай і слухай, як я диктую, уважно слухай. Я даю підказку, а ти вловлюй інтонацію». І він мене навчив, що перше враження, коли ти слухаєш радіодиктант, уважно слухати диктора, пунктуацію. Це 90% вірно написаного диктанту. Тато радив, звісно, знаючи добре правопис, відчувати інтуїтивно і, де слід, ставити розділові знаки, на які акцентує увагу, коли диктує текст. А ось, коли перевіряєш диктант, не виправляй, бо можна зробити гірше», – каже Христина Гоянюк.
Вона, як завжди 9 листопада, двадцять років поспіль, сіла за стіл, увімкнула радіодиктант, дуже уважно слухала, щоб упіймати кожне слово.
«Я так чекаю щороку 9 листопада! Приходить цей день, вимикаю всі телефони, чекаю, коли почнуть диктувати. Це для мене таке хобі і це ще й перевірка на уважність. Цього року диктант був по-своєму цікавий, тема про виклики книжкової ери. Складний був диктант, багато розділових знаків, були вигадані образи героїв, і я інтуїтивно відчула, що потрібно взяти ім’я в лапки. Також були слова з літерами «г» і «ґ». Ми, до речі, у школі, коли я ще навчалась, не вчили літеру «ґ»», – зауважила Христина Гоянюк.
Жінка працювала лікарем-бактеріологом у Львівському медичному університеті. Однак, завжди дбала про високий рівень своєї української мови. Бо те, як людина розмовляє, чи грамотно пише – свідчить про її освіченість і культуру.
«Просто вбрати краватку – це аж ніяк не значить, що ти людина освічена та інтелігентна. А ось, коли ти грамотно пишеш будь-яку заяву, розмовляєш, вживаючи багато різних слів, умієш гарно висловити власну думку, то це і є показник інтелігентності. Я говорю людям: «Якщо ви їдете на заробітки, в іншу країну, то першим ділом має вивчити мову». То чому так багато людей, які проживають у Львові з 1945 року, не кажуть «добрий день», а «здрастє»? Мовляв, яка різниця, головне, що привітався, але ж ні – це велика різниця, якою мовою спілкуєшся в Україні. Бо живуть стільки років в Україні, україномовному Львові, а кажуть «здрастє», але мову країни, в якій живеш, маєш поважати, бо таким чином поважають і себе. Мова єднає людей», – говорить Христина Гоянюк.
Перемога у радіодиктанті стала для львів’янки приємною несподіванкою. У минулі роки вона зробила у тексті одну помилку, були випадки, що й жодної, але десь випадково пропустила букву. Жінка підтримує свою пам’ять тим, що багато читає, розв’язує кросворди і навіть є майстром із кросвордного спорту. Свій мозок треба шанувати, наголошує львів’янка і жартує, що її мозок коштує грошей, бо постійно купує кросворди, літературу. Щоденний рух, небайдужість, бажання щось пізнати тримає її у тонусі. Але така невгамовність є її рисою.
Зустріч із Жаком Шираком
Христина Гоянюк була знайомою з письменниками Миколою Вінграновським і Олесем Бердником,і навіть спілкувалась із президентом Франції Жаком Шираком, який двічі перемагав на виборах – у 1995 і 2002 роках. Коли Жак Ширак уперше переміг, лікарка зі Львова привітала його і отримала відповідь. Так почалось їхнє спілкування протягом майже 25 років.
«У травні була його інавгурація, яку транслювали на телебаченні, і ми це дивились. Я ще сказала, який класний чоловік. Мені колеги говорять: «Ви така комунікабельна, то напишіть йому». Я і написала, розповіла про Львів, Україну. Адреси не знала, тому вказала: Франція, Париж, президентові Жаку Шираку». Через два тижні мені прийшла відповідь із подякою від нього і його дружини Бернадетти. Так зав’язалося листування і останній лист від нього отримала у серпні 2019 року, а у вересні він помер».
Христина Гоянюк зустрічалась у Парижі із Жаком Шираком у 2009 році. Вона перемогла у вікторині з історії Франції, яку організував у Львові Альянс Франсез. І у складі делегація поїхала у Париж у січні 2009 року.
«У Парижі пішла за адресою вулиця де Ліль, 37. Прийшла у триповерховий будинок, з якого вийшов охоронець, представилась і сказала, що я до Жака Ширака. Він попросив зачекати, а за якийсь час приїхав колишній президент Франції. Він дуже втішився, була гарна зустріч, показав мені Версаль, Мулен Руж, побували і на підприємстві, де виготовляють парфуми – Фраганарівський завод парфум. Це була надзвичайно тактовна людина, і у мене залишились гарні спогади», – пригадує Христина Гоянюк.
Вона радить: не зважати на свій вік і виклики, пов’язані з пандемією, (до слова, коронавірусом перехворіла), бачити у житті позитивні речі, а ще більше часу приділяти дітям, бо нині ґаджети замінили їм книжки. Діти розмовляють суржиком, пишуть неграмотно. «Треба, щоб батьки диктували дітям цікаві тексти, і так виробиться грамотність».
За словами організаторів цьогорічного загальнонаціонального диктанту, поширеними помилками є відсутність розділових знаків. Учасники радіодиктанту не ставлять ком, крапок. Лапок у прямій мові. Неправильно написали власні назви і особливо – Ілон Маск.
Христина Гоянюк очікує на свою нагороду – книжки «Антологія української поезії» та «Вибране» Ліни Костенко.
Галина Терещук
