Не буде перебільшенням, коли б сказати: образ України впродовж останніх місяців сприймається у світі цілком інакше, ніж то було до 24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабну війну проти українського народу.
Це ілюструє наступний факт. 23 липня 2022 року мало місце на землях Німеччини примітне дійство – дні української культури.
Воно відбулося в м. Едінген-Неккаргаузен, що неподалік від Гайдельберга та Маннгайма, хоч адміністративно належить до округу Карлсрує в Баден-Вюртемберг. Святковим девізом служило гасло: «Віра. Надія. Приязнь». Важливо, що організатором заходу виступило не державна установа, а одне подружжя: Яна Грицай та Маттіас Лоозе. Варто наголосити: в їхніх особах маємо своєрідний острівець українства. І це не дивно, бо ж джерела роду Яни Грицай нуртують у Франковому краю, де народилися Остап Грицай (1881-1954) та Дмитро Грицай (1907-1945).
Так, Яна Грицай тривалий час проживає далеко від України, проте зберегла її громадянство. Де б вона не мешкала, у Німеччині чи Швейцарії, вона ніжно й трепетно ставиться до Вітчизни. Напевно, нестримний потяг творити добро, незламна віра в перемогу світла над темрявою – усе це й творить духовний ген, що нуртує в її душі.
До речі, їй належить дисертаційна праця про особливості вищої освіти в недержавних осередках Німеччини та України. Окремі публікації побачили світ у багатьох авторитетних наукових виданнях, зокрема українських. Одне слово, вона має свої заслуги у різних духовних ділянках, наприклад, у педагогіці та художньому перекладі.
Натомість Маттіас Лоозе досягнув успіхів як історик, політолог та правник. Відрадно, що подружжя об’єднує устремління зміцнювати взаємодію німецької та української культур. Звідси – їхня ініціатива організувати фестиваль «Дні України в Німеччині» у рамках програми «Дія – спільнота небайдужих». У спеціально виданому проспекті підкреслено: «Зібрані кошти прагнемо передати жертвам війни в Україні і водночас привернути увагу до тих жахливих наслідків, що спричинила війна росії проти України».
Проведення названого фестивалю належить до вдалих проєктів, покликаних знаходити повсюди небайдужих у боротьбі за справжній мир, за свободу суверенного українського народу. В урочистій залі не було порожніх місць. Кольорове оголошення, що служило афішею, виокремлювало імена активних учасників. Зокрема, тут відомий дипломат із Швейцарії Тім Гулдіманн, знаний актор Себастіан Антон із Кельна (свого часу виступав на сцені Одеського театру), митець-фотомайстер Олександр Чекменьов із Києва, композитор і піаніст, уродженець Грузії Паата Думурішвілі, дві уродженки з білорусії – співачка Дарія Ленц (меццо-сопрано), майстриня гри на цимбалах Валентина Батура.
Представляти українське письменство був запрошений учений-германіст, професор Дрогобицького університету Микола Зимомря (1946), автор прозових книжок «Джерела вічної краси» (1996), Долі в людях» (2006), «Час і життя» (2012), «Дзвін для янголів» (2014), «Промінці студеного сонця» (2015), «Образки Срібної землі» (2016), «Синя веселка» (2017), «Політ життєвої мрії» (2018), «Зелене відлуння» (2021). Його збірка оповідань і новел побачила світ у німецькомовних перекладах Яни Грицай («Beobachtungen aus dem Gruenen», 2021), власне, напередодні 75-річчя прозаїка. Доречно підкреслити: Себастіан Антон як декламатор вдало наблизив слухачам німецькою мовою цикл творів українського новеліста в інтерпретації Яни Грицай, зокрема «Буханець хліба», «Сльози на мальвах», «Зла тінь».
Сцену та стіни зали прикрашали зразки українських народних промислів, а також численні фотографії уродженця Луганська Олександра Чекменьова – його особисті свідчення того лихоліття, що принесла повномасштабна війна путінської росії в мирну Україну. Окремі світлинки доповнювали фантастично-казковий сюжет твору Яни Грицай «Добродійка Воленька та Годинник Перемоги». Йдеться про захопливу розповідь подолання темних сил, що не раз і не два спиняли розквіт людства. Це – своєрідний перегук із трагічною сучасністю, воєнними драмами, що випали на долю українців. Постійно лунали оптимістичні мелодії у виконанні Дарії Ленц, Валентини Батури та Пеати Демурашвілі.
Так, благодійний фестиваль «Дні української культури в Неккаргаузені», без сумніву, вдався. На обличчях присутніх віддзеркалювалося світло солідарності з мужніми українцями. Свято утвердило начала віри, надії, приязні. Воно демонструвало зриму потребу в щоденному зміцненні боротьби, яку веде український народ за свою незалежність в умовах жорстокої війни з боку путінської росії.
Пресслужба Львівської обласної організації НСПУ
Прокоментуєте?
