Синіє небо, як — хустина,
Така погожа благодать!
Моя ранкова Україно,
Дозволь тебе поцілувать,
Дозволь тебе обняти ніжно,
Ступити на твою ріллю…
Тебе в душі несу, мов — пісню,
Як матір трепетно люблю!
З тобою ми — одне єдине,
Без тебе я — один одним.
Дозволь назватись твоїм сином
І, незрадливим, бути ним.
Дозволь, кохана моя мати,
Чолом припасти до чола
І так тебе поцілувати,
Мов квітку — вранішня бджола.
Прокоментуєте?
