У Гоголівській громаді Миргородського району, згідно із Законом «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», здійснили деколонізацію топоніміки, перейменувавши 27 об’єктів топонімії, у назвах яких прославлялися діячі держави-окупанта росії та СРСР. Так вирішили місцеві депутати на сесії селищної ради.
У селі Устивиця:
— перейменували пров. Чернишевського (російський публіцист і письменник, родом із російського міста Саратова), натомість увічнили письменника-земляка Михайла Олефіренка. Він народився 9 березня 1945 р. в с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області. Закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут. Належав до спілки письменників. Автор романів «Стожари», «Чорторий», «Сатанинська круговерть», «Мертві не зраджують», «Жорна», «Відлига», «Хуторяни», «Місяць вітрів», «І аз воздам», «Криниця», повістей «Закрут», «Райчо», «Маестро», ” Лівша», коротких оповідань «Бувальщини і небилиці». Лауреат премій ім.І.Котляревського, ім.К.Гордієнка, ім.Г.Квітки-Основ’яненка, ім.П.Василенка, журналу «Березіль» за найкращу публікацію року. Книгу Михайла Олефіренка про страхіття голодомору-геноциду «Пора цвітіння терну» було видано Полтавською облдержадміністрацією у часи президента Віктора Ющенка за підтримки тодішнього директора департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА (нині представник УІНП в Полтавській області) Олега Пустовгара;
— увічнили пам’ять кіборга «Азовсталі», майора полку «Азов» Віталія Зінченка. Він народився 13 лютого 1995 року в Устивиці. У 2012 році закінчив Устивицьку ЗОШ І-ІІІ ступенів, а наступного року здійснив юначу мрію — пішов на контрактну службу у внутрішні війська, яку проходив у військовій частині в Полтаві. У 2015-му вступив на навчання у Харківську академію Національної гвардії України, по закінченні якої був направлений на Львівщину, у Золочів, як викладач навчального центру Нацгвардії. «Віталій марив військовою справою, постійно вдосконалював свою професійну майстерність, був військовим від Бога. У вересні 2020 року був переведений в окремий загін спецпризначення полку „Азов“ в місто Маріуполь. У цей загін потрапити було дуже складно, до нього увійшла справжня еліта Української Армії, серед найкращих опинився і наш славний земляк. У 2021 році з нагоди чергової річниці визволення Маріуполя від росіян Віталій Зінченко був нагороджений орденом „За безпеку народу“, у червні цього ж року йому було присвоєно звання старшого лейтенанта. З перших днів повномасштабного вторгнення військ рф в Україну непорушно став на захист Маріуполя, 30 квітня 2022-го позачергово отримав звання майора. У той час „Азовсталь“ була найгарячішою точкою нинішньої страшної війни. Поліг смертю Героя 5 травня: Віталій помітив ворожий російський танк, що виїхав на пряму позицію, накрив собою побратима, отримав смертельне осколкове поранення», — так розповіли про земляка на сайті Гоголівської селищної ради;
— вулиця Комарова відтепер називається Леоніда Каденюка — на честь першого космонавта незалежної України, який з 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив політ на американському транспортному космічному кораблі «Колумбія» місії STS-87, проводив досліди із впливом невагомості на вегетацію рослин. Завдяки йому в космосі вперше було розгорнуто державний прапор України і прозвучав наш Гімн. А ще узяв з собою в політ томик «Кобзаря» Тараса Шевченка. Генерал-майор Леонід Каденюк проходив службу в лавах ЗСУ: обіймав посади начальника авіації військ ППО України, помічника Президента з космонавтики, заступника Генерального інспектора Генеральної військової інспекції;
— вулиці Гагаріна повернули історичну назву «Зарічна»;
— увічнили пам’ять зачинателя української літературної мови Івана Котляревського, перейменувавши провулок Кошового — діяча ВЛКСМ, учасника організації «Молода гвардія», що існувала в місті Краснодон (нині Сорокіне). Кошовий — літературний герой, створений О. Фадєєвим у романі «Молода гвардія», написаного на замовлення Сталіна до 30-річчя Жовтневого перевороту. Входить до російського і радянського комуністичного пантеону так званої «Великої Вітчизняної війни».
У селі Михайлівка:
— очистилися від імені ідейно-культурного маркера російського імперіалізму Алєксандра Пушкіна, перейменувавши цю вулицю на Соборності — на пошану Дня Соборності, державного свята, яке відзначається з нагоди Акту Злуки між УНР і ЗУНР у 1918 році.
— Гагаріна перейменували на честь Олега Явтушенка — старшого лейтенанта Збройних Сил України, полеглого Героя російсько-української війни. Він народився 7 лютого 1997 року в Михайлівці. Навчався у Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом — у Львівському ліцеї сухопутних військ імені Сагайдачного. Відразу після закінчення закладу освіти у складі ЗСУ брав участь у захисті України від російських загарбників. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Обіймав військову посаду заступника командира мотопіхотного батальйону військової частини А0998. Поліг поблизу села Новоолександрівка на Луганщині у бою із російськими окупантами 12 березня 2022 року.
У селі Грянчиха:
—вулицю Бориса Годунова — московського царя з династії Годунових, правителя Московщини у 1587-98 роках, перейменували на Фермерську.
Полтавський офіс УІНП
