Книга «Позивний для Йова» вийде друком у Великій Британії. Права на неї придбав імпринт видавництва Penguin під назвою Allan Lane.
Про це повідомив Олександр Михед у Facebook.
Міжнародне видання книжки буде називатися Language of War («Мова війни»). Видання Bookseller повідомило, що воно з’явиться на світ у червні 2024 року.
Права на книгу придбала Касіана Іоніта — видавнича директорка Penguin Press.
«Я була вражена рукописом Олександра. Щойно закінчивши читання, я повинна була поділитися ним з усіма. Хист і майстерність автора надзвичайні. Я вважаю, що це майбутня класика«, — поділилася редакторка.
Олександр Михед зазначив, що для нього «велика честь» приєднатися до «дивовижного кола авторів Allan Lane». Цей імпринт спеціалізується на серйозній нонфікшн-літературі.
«Це можливість розповісти нашу історію, поділитися любов’ю, пам’яттю, горем і люттю, яка зрозуміла всіма мовами і через кордони. З вічною пам’яттю про тих, хто загинув, і з глибокою вдячністю тим, хто щодня захищає Україну«, — сказав письменник.
Оригінальне видання книги «Позивний для Йова» вийшло цьогоріч у «Видавництві Старого Лева». Воно також відреагувало на радісну новину:
«Вітаємо автора і всю світову спільноту, яка матиме змогу познайомитися з таким важливим для України текстом!»
Про книгу «Позивний для Йова»
Олександр Михед почав писати книжку «Позивний для Йова» у перший день широкомасштабного вторгнення Росії на територію України. Робота над твором тривала тринадцять місяців.
У книзі Михед зібрав чотири історії. Одну з них розповідає мати письменника Тетяна Михед, яка майже три тижні прожила в Бучі під час окупації. Іншу – військовий Євген Терещенко, що в 2014 році захищав Донецький аеропорт та повернувся знову на фронт під час повномасштабної війни. Також є розповідь від імені журналіста Євгена Спіріна, який допомагав ексгумувати тіла з масових поховань у Бучі.
У книзі автор поєднав художній жанр із нон-фікшеном. Назва книги походить від історії про біблійного Йова.
«Йову випало стільки випробувань, і його віра залишається неухильною. Я згадую цю історію, коли починаю думати, скільки взагалі горя може витримати людина. І до якої межі українцям його витримувати, на якій вірі можна не їхати глуздом? Люди кажуть: «Ми віримо в ЗСУ». Це частина віри, якою сповнена ця книжка», —розповідає автор.
Окрім цього, письменник порушує тему впливу війни на дітей. У книжці є розповідь про 14-річну дівчинку, яка з мамою намагалась виїхати з Бучі. Окрім того, автор розповідає про втрату дому, приєднання до лав ЗСУ, а також в окремому розділі веде хроніку воєнних злочинів.
Ілюстрації до книги створив художник Мітя Фєнєчкін на основі фотощоденника Олександра Михеда, який той вів від початку повномасштабного вторгення. Він також намалював обкладинку за світлиною письменника, яку Михед зробив у помешканні батьків у Бучі. Вікна з житла виходять на Гостомель та аеропорт.
Хто такий Олександр Михед
Олександр Михед — письменник, член Українського PEN, військовий ЗСУ.
Культуролог, культурний менеджер і ведучий подкасту «Станція 451».
Публікував статті, колонки й дослідження про культуру, мистецтво і літературу в провідних українських ЗМІ та виданнях Німеччини, Сербії, Польщі, Чехії.
Автор художніх книжок «Амнезія» (2013), «Понтиїзм» (2014, довгий список премії «Книга року ВВС-2014»), «Астра» (2015, довгий список премії «Книга року ВВС-2015»), артбуку «Мороки» (разом із художницею Сонею Мельник, 2016), нонфікшн-дослідження «Бачити, щоб бути побаченим: реаліті-шоу, реаліті-роман та революція онлайн» (2016) та збірки оповідань «Транзишн» (2017). Артдиректор видавництва ArtHuss. На посаді відповідального редактора підготував до друку близько 20 видань.
Лектор освітніх проектів KMBS, LitOsvita, Botan, Світло, Культурного проекту. Веде авторський курс із креативного письма «Коротше пиши», створений у співпраці з бібліотекою Botan.
Переклав на українську мову автобіографію Марини Абрамович «Пройти крізь стіни» (2018, короткий список Премії міста літератури ЮНЕСКО).
Учасник літературних резиденцій у Фінляндії, Латвії, Ісландії, США та Франції.
Куратор літературної програми PinchukArtCentre (2010-2012), куратор літературної програми Гогольfest (2012-2013) і десятка виставкових проектів.
Живе та працює в Києві.
