Інна Гончар. Вірші цієї війни

0
2022

Коли закінчиться війна
 
Коли закінчиться війна,
Я нишком стану на коліна
І, сльози випивши до дна,
До Бога вимовлю уклінно.
 
Коли закінчиться війна
І щезне миршаве й вороже,
Я просто вигляну з вікна
І крикну: «Вдячна тобі, Боже!»
 
Коли закінчиться війна
І вклякне, зрештою, «Тривога»,
На мене гляне… сивина
В моїх дітей уже з порога.
 
Коли закінчиться війна,
Я, захлинаючись від болю,
Складу в долоні імена,
Що бережуть вкраїнську долю.
 
Коли закінчиться війна,
Доземно з вдячністю вклонюся
Й тоді, нарешті, не одна
Я щиро Богу помолюся.
 
Коли закінчиться війна
І оживуть міста і луки,
Зросте рясна озимина
І вже народяться онуки!

Коли закінчиться війна
Й бузок замріється яскраво,
Прийде до світу таїна:
Ми – з України! Богу слава!

29.03.2022
 
✴ ✴ ✴
Стояли матері незримим колом
На відстані любові берегів,
Пройшовши все невиплаканим болем
За донечок, онуків і синів…
 
Розкрили свої душі, наче крила,
Стояли берегині навкруги:
Невидимі, та все ж Господня сила,
Яку не подолають вороги.
 
Тримали матері свої долоні,
Сильніші од сталевої броні,
Щоб вистояти виснаженій доні,
Щоб вимолити долю для синів.
 
Щоразу висихали тії сльози,
Невиплакані мрії і страхи –
Змовкали у весні травневі грози,
Лиш радо озивалися птахи.
 
І знову на оновленім світанні
Стоїть перед дітьми, немов стіна,
Молитви материнської благання:
Нарешті щоб закінчилась війна!
 
9.05.2022
 
✴ ✴ ✴
Я народилась в бомбосховищі –
Вже наче винна без вини,
Коли Вкраїна, як летовище,
Палає доторком війни.
 
Я народилась! Так! Ви чуєте?!
І буду вірити і жить!
Ви нас, вкраїнців, не змарнуєте,
І дух наш вам не спопелить!
 
Я народилась в бомбосховищі,
Але вкраїнського єства!
Війна – то смерть, а не видовище,
Та я – ви чуєте? – жива!
 
1.03.2022

✴ ✴ ✴
Мені здалось, я впала на коліна,
Навколо – смерть і спалені міста,
Навколо – біль і плаче Україна,
І крик душі – молитва до Христа.
 
Мені здалось! Я вмилася сльозою,
Пішла вперед зі зброєю в руках:
Мені слова натомість – моя зброя,
Що вже летить, зміцніла, понад дах!
 
Мені здалось! Я витерла обличчя,
Зв’язала душу міцно, як житá,
І без цензур, хоч так мені не личить,
Іду вперед – ця місія свята!
 
Вже не здалось! Живою я не здамся,
А заплету, як зашморг, ворогам
Вкраїнське слово!
Нелюде, отямся!
Ми – з України! Матір не віддам!
 
12.03.2022
 
Розстріляний Шевченко з України
 
Розстріляний Шевченко з України
Вражині не скорився і не впав,
Стоїть, як символ віри, між руїни,
А скільки ж він пророче написав!..
 
Розстріляний Шевченко – то наруга
Над світлом української зорі,
То біль і ще не виплакана туга,
І сонце, закривавлене вгорі.
 
Схилив помежи вибухи мовчання,
Чоло пробите кулею крізь час…
Зійде воно, нескорене світання,
І мовить незабутній наш Тарас!
 
Розстріляний Шевченко з Бородянки
Зібрав у рану весь вкраїнський біль,
Чиїсь вже ненароджені світанки
І крики безпорадні звідусіль…
 
Розстріляний Шевченко – наче доля:
Схилився, тільки встояв попри все!
Отак вона в тризубі, наша ВОЛЯ,
Вкраїнську ПЕРЕМОГУ принесе!
 
19–20.04.2022
 
✴ ✴ ✴
Душа тріпоче, наче у долоні
Клубок якийсь із болю і біди…
А сльози аж згорьовано-солоні,
І їм не вистачає вже води.
 
Навкруг хоронять воїнів відважних,
Слова звучать, ридають матері…
А скільки ж поряд псів отих продажних,
Що й небо навіть плаче угорі!..
 
Загиблих проводжаємо, свічками,
Згорає наш невимовлений біль,
Навколішки прощаємось з синами,
Що з бою повертають звідусіль…
 
А поряд — витанцьовують спітнілі,
Огидні замажорені синки…
А десь посеред поля занімілі
Синочки залишились навіки.
 
Не вміє моє серце зрозуміти:
Як може буть наживою війна,
Де стільки вже розстріляного цвіту
Й згоріла нерозквітлою весна?!
 
Не можу і не буду, задихаюсь,
Бо біль пекучий виткано зі сліз.
Запроданці, я навіть не вражаюсь —
Гнилий ви і трухлявий якийсь зріз!
 
28–30.05.2022
 
Пам’яті батька
 
Запроси мене, батьку, на вальс,
Пригорни у промовистій тиші,
Захисти вже обіймами нас,
А тим часом хтось вірші напише…
 
Подивись крізь печалі сльози,
Відверни усі біди й удари,
Збережи від страшної грози
І закрий нас від чорної хмари!
 
І тоді в ритмі вальсу крізь тінь
Проведи у батькÍвській любові,
Щоб яскрава небес голубінь
Розцвіла, і не тільки у слові!
 
…Вже без тебе кружляє той вальс
Від зими крізь весну та у літо…,
Бо війною обпалено час,
Україну, одну серед світу…
 
19.07.2022
 
Ти покличеш мене, Перемого!
 
Ти покличеш мене, Перемого,
У найкраще з вкраїнських світань,
І, щаслива, уже від порогу
Я помчу з оберемком вітань!
 
Упаду у сльозах на коліна
І вклонюся за жовтоблакить,
Без страху підірватись на мінах
Побіжу, щоби світ оживить.
 
Обійму у щасливім риданні
Всі сивини своєї доньки,
Заплету кожну з мрій без вагання,
Напишу вже нові сторінки.
 
Дотягнуся душею до сина,
До матусиних рідних долонь.
Перемоги щасливу годину
Притулю до коханого скронь.

Ти торкнешся мене, Перемого,
Із росою у травах й очах!
Я вклонюся й забуду тривоги,
Біль розлуки, тремтіння і страх.
 
Ти всміхнешся до всіх, Перемого,
Камертоном мовчання збереш –
І освятяться наші дороги,
Моя доле, і ти розцвітеш!

Ти продовжиш мене у онуках
І залишиш мій біль у словах.
Мирним цвітом змережаться луки,
А над ними — вкраїнський наш стяг!
 
21–22.05.2022
nspu.com.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я