Із початком війни багато чого набуває іншого звучання.
Цей вірш написаний понад рік тому.
ХЕРСОНУ
Місто старе — червоточини катакомб,
Прах філармонії, залишки балюстрад,
Храми і брами, мури, — а загалом —
Степ і Дніпро, неквапливий, як променад.
Трави згорають, ледь травень на спад іде,
Літо витягує жили до корінця.
Здраствуй, Херсоне, без тебе і я ніде
Не приживаюсь наново до кінця.
Сном полиновим відгонить твій дикий мед,
Гострими шпилями терпнуть тополі вслід…
Перш ніж ступили жінки твої на паркет —
Коні тут витовкли глину твердих порід.
Стріли і шаблі впивались в гарячу плоть,
Вітер зривався на тропаки і свист.
Я впізнаю, мій Херсоне, по першій ноті,
Як ти звучиш у мені з-поміж інших міст.
Жар твій сухий, гінка твоя ковила,
Довго в криниці скочуватись зіркам.
Знаєш, Херсоне, багато я де була, —
Брами ж твої і храми твої — не здам.
2021 рік
facebook.com
Прокоментуєте?
