Напередодні Великодніх свят у Камінній залі НСПУ відбулася презентація нової збірки «Леліяш» Лесі Оленівської. Філософська лірика поетеси, присвячена Ганні Барвінок, Пантелеймону Кулішу, Одарці Романовій, Григорію Сковороді, прозвучала у виконанні майстринь художнього слова Людмили Рудницької та Надії Якименко.
На цій скромній святковій учті знаний український поет, голова журі «Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди» Михайло Шевченко вручив поетесі відзнаку. Він зазначив, що трьохсотлітній ювілей поета-філософа збігся із 30-річчям заснування вельмиповажної нагороди його імені. Сьогодні лауреати премії Григорія Сковороди є в 14 країнах близького і далекого зарубіжжя. Відомий телеоператор Валерій Степанян, який відзняв цю подію, назвав телесюжет прологом до майбутнього документального фільму «Київ Григорія Сковороди».
Серпень. Поділ. Сковорода.
Скажи, навіщо все було тоді?
Шляхи, шляхи, та посох, та торбина…
Стоїть Сковорода, тече Поділ
З базару на базар.
А хто зупинить
Отих, що вже нікуди і не йдуть?
В них на балконі півень кукуріка,
Соняшники пластмасові цвітуть,
В них — ванни. Нащо думати про ріки?
Ну хто для них подвижник чи поет?
В кишені вітер, за душею шеляг.
І все-таки цей строгий силует,
Бува, постане чорною межею.
І світ розділить надвоє, і всі
Ідуть, минають, а його не бачать.
І тільки ти рятуєшся: таксі!
А він чи то сміється, чи то плаче.
Перед очима все стоїть, стоїть.
Щоб розминутись — ой же як не просто!
І скільки буде ще та тінь боліть,
Що впала із плеча філософа.
І чи знайде, розгублене й сумне,
Маленьке «я» у сірім велелюдді,
Своє лице, небесне і земне,
Свої слова — без фальші і облуди…
Ніна Шаварська
Прокоментуєте?
