BBC News Україна оголосила переможців премій «Книга року BBC-2020». Про це повідомляє day.kyiv.ua. Церемонія нагородження транслювалася на сторінці BBC News Україна у Facebook та на каналі YouTube. Цього року в конкурсі, що існує вже 16 років, взяли участь понад 80 творів. Переможців визначало журі — професор Національного університету Києво-Могилянська академія Віра Агеєва, телеведучий Вадим Карп’як, письменниця, радник з питань культури ЄБРР Світлана Пиркало, блогер Віталій Чепинога, головний редактор BBC News України Марта Шокало.
Книгою року за версією ВВС було визнано роман письменника з Дніпра — Сергія Сергійовича Сайгона «ЮПАК» (видавництво «Білка»). Окрім того, у номінації «Дитяча книга року» перемогла книга «Мед и Паштет — фантастичні вітрогоні» Уляни Чуби (видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»). Премію в номінації «Книга року — Есеїстика — 2020» отримав збірник есе Оксани Забужко «Планета Полин» (видавництво «Комора»). Як повідомляється, переможець у кожній номінації отримає по тисячі фунтів стерлінгів у гривневому еквіваленті.
Посол Великобританії в Україні Мелінда Сіммонс під час щорічної церемонії, яка проходила цього року онлайн, прокоментувала перемогу книги «ЮПАК» таким чином: «Роман» ЮПАК» — це не тільки особистий успіх молодого автора, але й важлива подія для українського суспільства. Ця книга говорить від імені цілого покоління українців, голос якого починає накопичувати звучання в літературі. Покоління, яке виросло на рубежі епохи, яке врешті-решт стало визначальним для України у важкий момент її сучасної історії».
Про що ж саме роман письменника з Дніпра, який став «Книгою року ВВС-2020»? «Про те, як мобільні телефони зіпсували людське спілкування, — відповідає у своїй рецензії член журі Вадим Карпяк. — Бо ще якихось 20 з лишком років тому людям в селі доводилося особисто ходити чи їздити одне до одного, аби розпитати новини, залагодити амурні непорозуміння чи домовитися про похід на дискотеку. А без цього, вважайте вже старосвітського людського спілкування, не було би історії, описаної в «Юпаці». На думку Вадима Карпяка, роман Сайгона — це одночасно і детектив, і любовний роман, і містична повість, і соціальна замальовка з життя українського села на зламі тисячоліть. «Виходить добротна українська чортівня, приправлена справжнім суржиком. А справжній суржик, як відомо, так само складно зімітувати, як і справжню вимову випускників британських приватних шкіл. Вони або є в людини, або нема чого й пробувати їх відтворити. «Юпак» — це книжка, від якої кидатиме в жар мовних пуристів і академічних письменників. Нею захоплюватимуться. Її розноситимуть вщент. Але саме так вона і стане популярною. Бо до неї не буде байдужих», — вважає член журі Вадим Карпяк.
«Не секрет, що в українській літературі село часто постає ідеалізованим, — пише інший рецензент, читачка сайту ВВС Марина Рябченко. — Ще народники витворили такий собі міф про уявний народ, який глибоко вкорінився. І хоча в добу модернізму ця традиція була зламана, довгий період соцреалізму, на жаль, загальмував літературний процес, а тому навіть в сучасному просторі українофільські міфи продовжують побутувати: у більшості творів маємо надривно-мелодраматичне, відірване від реальності село». Проте останнім часом, на думку пані Марини, дедалі частіше з’являються цікаві винятки. Саме таким є «Юпак» Сергія Сергійовича (Сайгона) — «роман про село», — на який довго чекали прихильники автора.
Сам автор роману, Сайгон, доволі відомий у ветеранському та навколоветеранському просторі, адже його перша книга (збірка малої прози «Грязь [*khaki]») отримала велику кількість схвальних відгуків і користується значною популярністю. Більше того, ця збірка посіла друге місце в позаконкурсній номінації «Голоси героїв» у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року — 2018».
Якщо попередня книга — яскравий зразок сучасної воєнної прози, то роман «Юпак» занурює читача в українське степове село 2000-х років, село «на межі епохи інтернету». У романі розгортається яскрава гіперреалістична панорама: сусіди, які сходять жовчу від заздрощів, асоціальні елементи (п’яниці, місцеві кримінальні авторитети) і звичайні середньостатистичні працівники ферм, сільська дискотека в кафе «Кафе», обов’язкові розбірки та хиткі перемир’я між хлопцями з різних сіл, суржик, яким розмовляє переважна частина населення, — усе це живі типажі та ситуації, прототипи яких можна було спостерігати в повсякденному житті того часу.
Своя запрограмована «роль» є і в Юпака (це, до речі, сленгова назва мотоцикла «ІЖ Юпітер», яку використовували у степовому регіоні України) — це саме та ланка, що об’єднує долі героїв та є рушійною силою сюжету. Поступово, здавалось би, нежива машина перетворюється на мало не демонічного персонажа, що живиться кров’ю та нещастями своїх власників, яким не вдається втримати таке, на перший погляд, щасливе надбання. «У степу ніхто не свій, окрім своїх» — фраза з анотації, що вказує на традиційну усталеність життя цього українського регіону. Роман «Юпак», як вважають читачі та рецензенти, дає нагоду відкрити для себе цей малознаний простір.
Про самого переможця конкурсу ВВС відомо, что Сергій Лещенко (Сайгон) народився у 1985 році у Дніпропетровській області. Вивчав політологію в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Служив у Збройних силах України з серпня 2015 до жовтня 2016 року розвідником у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Під час служби перебував у зоні АТО. «Дзвоню вітати нашого переможця Сергія Сергійовича. А він мені і каже: «Чи міг я собі представить 20 год тому, коли вкрав свій перший Юпак, що одного дня це слово прозвучить від британського посла, а не слєдоватєля». У такі моменти я особливо люблю наш конкурс Книга Року BBC. Бо завдяки Книзі збуваються чиїсь мрії або навіть те, про що людина і не мріяла. Для цього достатньо лише бути талановитим», — написала на своїй сторінці у «Фейсбук» головний редактор BBC News України Марта Шокало.
Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпро
Газета: №239, (2020)
