«Олесь Гончар, — зазначив голова Спілки письменників України Михайло Сидоржевський, — належить до золотої плеяди представників українського національного відродження. У драматичних реаліях жорстокої доби, перебуваючи на вершинах слави і почестей, він зумів залишитися особистістю, людиною честі, аристократом духа. Сьогодні, у час новітніх випробувань і загроз Україні не вистачає особистостей масштабу Олеся Гончара».
Письменниця, член журі Тетяна Круштевська у своєму виступі зазначила: «Кожен преміальний сезон різний, часом буває і неврожай, а буває й так, що всі лауреати як на підбір геніальні. Мені подобається преміальна стратегія нашої премії: ми намагаємося заохочувати все нове і авангардне. Серед лауреатів цього року чудові паростки, справжні літературні протуберанці – спалахи. Можливо тому, що рік особливий – 100-річчя Олеся Гончара і українсько-німецький рік мов».
Журі у складі: Петро Перебийніс (голова), Тетяна Куштевська, Валентина Гончар, Леся Гончар визначили переможців у номінаціях: «проза» — Анастасія Нікуліна за роман «Сіль для моря, або Білий Кит» (вид-во «Vivat»), «мала проза» — Юлія Ілюха збірка оповідань «Неболови» (вид-во«Vivat»), «поезія» — Марія Карпуновська збірка «Різдвяна троянда», «літературознавство» — Анастасія Гончаренко за літературознавче дослідження «На берегах вічності: роздуми над сторінками прози Олеся Гончара», «публіцистика» — Олена Дмитерко за художньо-документальну повість «Король палаючого неба», спеціальну відзнаку «Надія» від журі конкурсу отримала 17-річна киянка Христина Іванова за повість «Початок».
«Таких митців, як Олесь Гончар, насправді, не так багато. Такі люди мають бути орієнтирами для нас, мають скеровувати нас, бути тим маяком, який світить морякам в шторм і мають бути тією провідною зіркою, яка веде нас до далеких і високих цілей. Існують слова, після яких хочеться змінювати світ. Такими для мене стали слова Олеся Гончара і я переосмислила багато речей», — сказала Анастасія Гончаренко, переможниця в номінації «літературознавство».
