Олександр Габович. «Ода затонулому кораблю»

0
116

(за Ломоносовим)
 
Хто знав тебе, напижене корито,
Коли в чужі ти цілив береги?
А варто запалати і згоріти,
Визнання розіллється навкруги!
 
У полум’ї украдені деталі,
У полум’ї лихий боєзапас,
Палає сталь укупі із дюралем,
До вертикалі прагне ватерпас.
 
Все ядерне зрівнялося із водним,
Ракетний щит надійно ліг на дно,
А штучне раптом стало знов природним,
Бо вийти із природи не дано.
 
Де зникло щось, відродиться новітнім,
Матроси перетворяться в планктон,
Росія-матка, величчю вагітна,
Народить порожнечу в свій хітон.
 
І ти був тут, проект тисячоліття,
Душею ліг на обраний олтар,
Уславлене в віках твоє лахміття,
Не введений у бійню інвентар.
 
15 квітня 2022 року
 

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я