Ольга Полевіна: «Писала про тих, кого вивчають у музичній школі, чию творчість сама люблю й дещо знаю про них…»

0
511

Наприкінці 2023 року у видавництві «ІМЕКС-ЛТД» вийшла книжка письменниці Ольги Полевіної «Володарі скрипкового ключа», яка 2020 року стала переможцем Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Книжка особлива тим, що це не підручник, а цикл художніх оповідань про 18 всесвітньо відомих композиторів. Вона сприймається як ще один роман авторки, бо поєднує документальну основу й захопливий стиль авторського письма, притаманний перу Ольги Полевіної. Неабияка перевага в тому, що літературний твір писала людина з музичною освітою, яка все життя працює в музичній школі й достеменно знає предмет, а також те, як донести його до майбутніх читачів.

Ольго Миколаївно, якими мотивами ви керувалися, коли працювали над цією книжкою? Як музикант і педагог робили це з благодійних міркувань, щоб полегшити викладачам подання, а учням засвоєння матеріалу? Чи були впевнені, що на книжку знайдеться покупець і розраховували на комерційний успіх?

Мабуть, і те, і друге. Мені запропонували взяти участь у проекті «Вони змінили світ» – серії книжок про видатних особистостей – у моєму випадку – музикантів. Щось на кшталт «Дитячої енциклопедії», щоб дитина мала уяву про цих людей і про їхні досягнення. Гарна і корисна ідея: така довідкова література з урахуванням віку потрібна. Вишукуючи матеріал, натрапила на цікаві факти і зрозуміла, що краще буде зробити цикл художніх оповідань. І тому мій твір не ввійшов до серії: інші письменники писали  документально. Але я вважаю, що саме художність робить мою книжку корисною. Якщо документальну основу «одягнути» в художній сюжет – набагато краще запам’ятовується. Послала рукопис на міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» – і стала переможцем. Це був 2020 рік, якраз «ковід» був у розпалі, тому нагородження відбулося онлайн.

Чому головними героями своїх оповідок вибрали саме цих, а не інших композиторів? Вам подобаються їхні твори чи в біографіях були такі факти, які після літературної обробки стали б особливо цікавими читачеві?

Писала про тих, кого вивчають у музичній школі, чию творчість сама люблю й дещо знаю про них. Багато переслухала музики, перечитала  відповідної літератури. На основі одного цікавого факту писалося коротке сюжетне оповідання, у якому була вся необхідна інформація про композитора. Факт обирався так: якщо я його «побачила» в уяві, тоді починала  писати. Бувало, з двадцяти фактів не могла обрати потрібний. Шукала, поки не «загорялося червоне світло». Іноді знаходила одразу, іноді потрібно було багато чого перечитати. Музична література завжди була моїм улюбленим предметом: перехрестя музики й літератури. Коли літератор має музичну освіту, про музику писати легко. Знайшла інформацію, яку не знала до того часу. Це була цікава робота.

Коли ви вивчали фактологічний матеріал про ваших героїв, чи не виникало у вас відчуття, що деякі біографії зумисне «вибілені» чи,  навпаки, «зачорнені» з тих чи інших (можливо, пропагандистських  релігійних, етичних) міркувань?

Можливо, так воно і є, але нічого чорно-білого, про яке я б не знала, я не знайшла. Інтернет не такий уже і всеоб’ємний, як здається. Мабуть, шукати подібне треба в іншому місці.

Нерідко після знайомства із життєписом якоїсь знаменитості коментатори на форумах пишуть: «Краще б я цього не знав і насолоджувався тільки його творчістю». Буває й навпаки: життєві обставини та вчинки автора спонукають ознайомитися і з його творами. Як гадаєте, композитори, якими ви їх зобразили у вашій книжці, можуть викликати подібну реакцію?

Ні, такої реакції моя книжка не викличе. Не забувайте, що вона орієнтована на підлітків, і її мета – наблизити їх до розуміння і музики, і її творців, щоб вони побачили живих людей за парадними портретами. А втім, тільки музика має значення. І щоб там «не вчинив» Бах чи Бетховен – ми не перестанемо любити їхні твори. Вони для нас на дуже великому відстані часу. Сучасному школяреві важко уявити, якими вони були, про що мріяли, як жили. Художність оповідань домальовує те, чого важко побачити в сухих фактах. Саме в цьому я вважаю цінність моєї роботи.

Я не раз замислювалася: чому серед композиторів-класиків немає жінок? Проте художниць, скульпторок і особливо письменниць вистачає. І сучасні жінки пишуть здебільшого пісні, а от щоб мати такий інструментальний доробок, як, приміром, Енніо Морріконе, то й не знаю нікого. Чи немає у вас бажання хоча б вигадати героїню, яка створює серйозну музику?

У студентів мого часу був такий жарт: «Усі композитори чоловіки, і серед них тільки одна жінка: Карл-Марія Вебер». Не знаю відповіді. Думаю, були талановиті жінки, але суспільство того часу не дало їм можливості проявити свої здібності на цій ниві. Але я не можу уявити жінку, яка б мислила такими формами, як, наприклад, Бетховен чи Ліст.

Якби ви задумали написати другий том белетризованих біографій відомих композиторів, на яких кандидатурах зосередилися б? При виборі героя для вас пріоритетним були б його творчі здобутки чи випадки із життя, які послужили б перспективним матеріалом для літературного сюжету, що інтригує?

У пріоритеті – музика. Якщо вона того варта, є сенс вивчати життя композитора. Поки не планувала другого тому, але, думаю, варто придивитися  уважніше до українських композиторів.

Чи враховували б при створенні другої композиторської саги відгуки читачів на книжку, яку ми зараз обговорюємо? Чи знаєте вже їхні враження  і якісь побажання?

Книжка написана вже п’ять років тому, майже всі оповідання передруковані в газетах міста м. Дніпро й наших. Завжди – з теплими відгуками і зацікавленістю. Найтепліший відгук – від членкині журі «Коронації слова», яка особисто написала мені, коли прочитала рукопис. Ми з нею навіть зробили інтерв’ю в «Народному слові». Дехто з моїх колег  прочитав книжку в рукопису і чекав на її видання. Книжку активно купують, і саме це – найважливіший відгук. З того, що можна врахувати, тільки побажання написати й про інших композиторів… До речі, їх було 24, книжка написана у 2018 році, але я видалила 6 російських композиторів, коли підписувала до друку в 2023 році…

Літературним редактором і перекладачем уривків віршованих текстів арій і романсів, які я використовувала, є письменник Олександр Архангельський. Він теж має музичну освіту, що особливо важливо при перекладі віршів, покладених на музику: не кожен переклад можна фонетично пристосувати для вокалу. Літераторам-перекладачам, які не мають відношення до музики, проблему пояснити непросто. Мабуть, тому всі опери виконуються мовою оригіналу…

Дякую Володимирові Черкасову за рецензію, Олександрові Полячку, який написав змістовні довідки про кожного митця, видавчині Тамарі Самиляк, яка «не склала зброю» й підготувала до друку книжку в той час, коли я вже втратила надію на її видання, членам обласної комісії з книговидання й книгорозповсюдження, які проголосувала саме за цю книжку, що й зробило можливим донести мою роботу до читача. Дуже сподіваюсь, що вона допоможе учням мистецьких шкіл швидше засвоїти інформацію, студентам музичних закладів стане в пригоді як додатковий матеріал, щоб успішно скласти іспити з музичної літератури, а широкому колові читачів подати емоційно забарвлені оповідання, які надовго залишаються в пам’яті.

Бесіду вела Ніна Даниленко

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я