22 грудня небувало тяжкого для України 2022 року, спричиненого навалою її споконвічного ворога, відійшла у засвіти членкиня Національної спілки письменників і Національної спілки журналістів, доцентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, громадська діячка, що належала до Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Ярослава Мельничук.
Народилася Ярослава Богданівна Мельничук у Чернівцях 25 липня 1975 року. Закінчила з медаллю міську середню школу № 23, з відзнакою – філологічний факультет Федьковичевого університету й аспірантуру при кафедрі української літератури. 2002 року блискуче захистила у Львівському національному університеті ім. Івана Франка кандидатську дисертацію про творчість Ольги Кобилянської останнього періоду життя (від 1914 р.). Понад два десятиліття викладала в Чернівецькому університеті, керувала магістерськими і дипломними роботами.
Творчий дебют Ярослави Мельничук відбувся ще під час навчання в середній школі з публікації відгуку на історичний роман Валентина Чемериса «Ольвія» у столичній газеті «Зірка», а продовжився надрукуванням понад двохсот творів і праць – аж до останньої, що з’явилася кілька тижнів тому в київському тижневику «Слово Просвіти» під назвою «Вручено Загулівські премії – 2022». В числі публікацій – монографія «На вечірньому прузі: Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 р.)» (2006), за яку у 2007 р. авторка отримала міжнародну літературно-мистецьку премію ім. О. Кобилянської, книга «20 есеїв про Ольгу Кобилянську та її поціновувачів» (2014). Видала збірку невідомої та маловідомої прози О.Кобилянської «Огрівай, сонце» (2011) та роман письменниці «Апостол черні» (упорядкування, передмова, словник, примітки). Заступниця голови редколегії «Зібрання творів О. Кобилянської у 10-ти томах», дев’ять книг якого вже побачили світ.
Отримавши свого часу, 29 березня 2009 р., монографію про О. Кобилянську, академік НАН України, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Микола Жулинський писав авторці з Кончі-Озерної: «Шановна пані Ярославо! І день цей недільний – сонячний, і радість моя від читання Вашої книги «На вечірньому прузі», і можливість – вихідний! – написати Вам слова вдячності за Вашу працю… Бо написали Ви чудове дослідження, присвячене останньому періодові творчості цієї дивовижної письменниці. Треба сказати, що книга видана любовно, добре, що є доволі фотографій, художнє оформлення романтичне… Вражає огром джерел, архівних матеріалів, періодики, не кажучи вже про наукові праці… Добротна професійна робота. Багато чого я не знав, не читав, особливо преси, тому дякую Вам як читач та радію, що українське літературознавство у Вашій особі має такого сумлінного, науково відповідального, залюбленого в творчість славетної Ольги Кобилянської вченого […] що ж, успіх Ваш порадує, певен, не одного мене.
Бажаю високого зростання!
Микола Жулинський».
На превеликий жаль, це зростання зупинила на найвищому злеті ота, що невблаганна, ота, що з косою… Та не зупинити шлях до праць і творів з боку нових читачів. Не затьмарити надзвичайно привабливого людського образу в очах усіх, хто її знав. Ви будете з нами, Ярославо Богданівно!
Кафедра української літератури філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
