Плоди розбудженої долі, або «Філософія життя» Йосипа Костя з Івано-Франківська – поезія, набута і сформована впродовж багатьох років на земних дорогах

0
315

Ще до повномасштабного вторгнення російських загарбників в Україну в івано-франківському видавництві «Нова Зоря» міста побачила світ збірка віршів жителя обласного центру Йосипа КОСТЯ «Філософія життя». Про себе автор подав у ній такі відомості: народився 1941 року в польському місті Перемишлі, а 1945-го його родину депортували до Станіслава, вищу освіту здобув у Львівському політехнічному інституті (тепер Національний університет «Львівська політехніка») за спеціальністю «інженер-механік».

Про збірку віршів, до якої ввійшло понад два десятка творів і яка, очевидно, означила поважний життєвий ювілей автора, можна сказати стисло і водночас вичерпно: слово Й. Костя – це дорослі поетичні первомости і взірець родинного віршування.
В авторському представленні чи напутньому слові до видання зазначено: «Невеличкий збірник віршів «Філософія життя» відображає мої погляди на людину, як на творця реальності. У віршах проявляється власний досвід життя протягом багатьох років, а також досвід усіх, з ким мені доводилося ділитися своїми думками, вчитися в них. За те я їм дуже вдячний – це родина, друзі, знайомі. Світогляд людини, її емоційний стан відображають більшість віршів. Особливу увагу наголошено на єднанні людей, на любові, яка є домінантою…».
Такі книжки не пишуться для оцінювальних рецензій чи літературно-критичних відгуків – щоби здивувати письменницьку і читацьку спільноти, а хіба що для представлень і, образно кажучи, вузького чи родинного вжитку. Пан Йосип свої поетичні твори не називає поезією, очевидно, й не претендуючи бути поетом, проте у книжці «Філософія життя» автор виходить за межі вузької родинної камерності та віршованих присвят і робить спробу поетично бодай торкнутися низки глибоких філософських тем: Бог, любов, зло, добро, душа, смерть, життя, свобода, родина, зрілість.

Доля народжується, як і дитина,
В муках нестерпних, у сльозах душі.
І що б не родилось – це наш вибір,
Наші дороги в житті.
Не вірте, що погані дороги,
Вони всі ведуть до мети.
То мрія наша розбудила долю,
І ми споживаєм плоди.
Роздоріжжя… завжди вибір шляху,
Вибір свого майбуття.
Часом тяжко буває людині
Зрозуміти дороги життя.
На роздоріжжі не завжди сумно –
Буває щаслива мить:
Коли думка творить, душа співає,
Пісня удачі звучить.

(«На роздоріжжі»)

Наші життєві дороги з Йосипом Костем не перетиналися ніколи – ще не довелося. Але якщо у дуже поважні роки інженерові, який багатезно років пропрацював на одному із заводів Івано-Франківська, хочеться творити вірші, то я, образно кажучи, з гідністю знімаю перед автором свого капелюха. Бо це його філософія життя, набута і сформована впродовж багатьох років на земних дорогах, якою автор книжки щиро, сповідально і з вдячністю, а головно – без напускної зверхності і повчальності, поділився з читачами.

Ігор ЛАЗОРИШИН

galychyna.if.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я