120 років тому, 2 лютого 1901 року, народився Валер’ян Підмогильний – український письменник, перекладач, один із найвизначніших прозаїків українського «Розстріляного відродження». Його стратили в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року до 20-річного ювілею більшовицького перевороту.
Торік іще одна книжка українського автора побачила світ у Чехії. Відтоді роман Валер’яна Підмогильного «Місто» можна прочитати і чеською мовою.
Автор перекладу твору – журналіст і перекладач Мірослав Томек, відомий своїм інтересом до української сучасної літератури, зокрема до творчості Сергія Жадана і Юрія Андруховича. Про роботу над перекладом роману «Місто» Мірослав Томек розповів Радіо Свобода.
– Чим вас притягнув Валер’ян Підмогильний, чому ви обрали саме його «Місто» для роботи над перекладом?
– Я цього письменника завжди любив, іще з тих часів, коли учився (Мірослав Томек закінчив україністику на філософському факультеті Карлового університету в Празі – ред.), це один із моїх найулюбленіших українських письменників.
Коли я вперше прочитав роман «Місто», тоді ще на третьому чи четвертому курсі, я відразу подумав, що хотів би цей твір перекласти на чеську мову.
Мене привабило якесь таке тонке відчуття гумору, таке іронічне ставлення до героїв, яке певною мірою не типове для українських авторів, української літератури взагалі.
– Що для вас було найтяжчим у роботі над перекладом? У творі, наприклад, є багато міської говірки, діалектизмів?
– Найтяжчим? По-перше, у творі є навіть примітки для українців. Наприклад, я читав видання для українських школярів, де дається до деяких слів тлумачення. Крім того, в мене був великий українсько-чеський словник, також була редакторка Тереза Хланьова з видатним знанням української мови. І ще я звертався за допомогою до українців – носіїв мови. Але не це було найважчим у перекладі – якісь окремі слова.
У Підмогильного дуже багата мова, багатий лексичний запас. Я хотів би підкреслити, що важко перекладати його довгі складні речення, складні конструкції, побудову речень важко передати чеською мовою. З цим було важко впоратися, перекладати так, щоб можна було читати чеською мовою, зокрема, й тому, що в нас вже вийшли з активного вжитку дієприслівники.
– Сьогодні Валеріана Підмогильного вже знають, його твори перевидаються, однак за радянського режиму письменник був під забороною, його не оминула доля українського «Розстріляного відродження». Літературознавці нині сходяться на думці, що його роман «Місто» – це перша ластівка літератури ексзистенціалізму, чим Підмогильний випередив на два десятиліття, скажімо, Альбера Камю, чи Жана Поля Сартра. Чи ви погоджуєтесь з такою тезою?
– Я взагалі себе не вважаю літературознавцем. Я зустрічав таку тезу, що він був схожий на Камю, що він випередив його. Але я не беруся судити, чи це є дійсно так, я можу сказати, що мені якраз подобається саме те, що він пише про будні людського життя, людського існування, і цим він теж відрізняється від інших письменників свого часу.
На нього впливали скоріше французькі письменники кінця 19-го – початку 20-го століття. Я не наважуюся сказати, що він когось випередив. Є така думка, що роман «Місто» Підмогильного повторює сюжет роману «Любий друг» Ґі де Мопасана, який саме Підмогильний переклав на українську мову. Тут я вбачаю справжнє джерело натхнення письменника.
– Як ви ставитесь до думки Підмогильного щодо пошуку шляхів людського існування, що «людськість хитається мiж дикунством i культурою, а їх треба поєднати, не протиставити!»
– Я б сказав, що вже в романі «Місто» винесене мотто з Талмуду, це свідчить про те, що письменника цікавила передусім сама сутність людського існування і також питання, які виникають, про те, чим є культура для людини, чим є природа для людини, чи в людині більше культури, чи більше природи.
– Яким сьогодні є інтерес чехів до української літератури? Чи вони більше тяжіють до класики, чи до сучасних авторів?
– Я все ж таки майже впевнений, що більше тяжіють до сучасних авторів.
Звісно, що коли може приїхати автор, виступити, коли він є якоюсь непересічною особистістю, таким чином він може істотно підвищити інтерес до своїх творів. А твори класиків – ними цікавляться одиниці.
Попри те, що я так вважаю, важливо працювати на цій ниві, важливо перекладати класичну літературу, бо це сприяє вже глибшому розумінню історії української літератури. Це, наприклад, важливо для студентів, які ще не досконало володіють мовою.
Чільна світлина — Перше видання роману Валер’яна Підмогильного «Місто». Харків, 1928 рік
