Шарлотта Бронте — англійська письменниця, авторка знаменитого роману «Джен Ейр» і сильна особистість. Постійні труднощі, втрата близьких, слабке здоров’я ніколи не зупиняли її прагнення творити та сумлінно жити своє життя.
ПОХМУРЕ ДИТИНСТВО
Шарлотта Бронте народилася 21 квітня 1816 року в багатодітній сім’ї сільського священника в Західному Йоркширі. Вона була третьою з п’ятьох сестер та брата. Шарлотта росла настільки сором’язливою дитиною, що не дивилася співрозмовникам в очі. Одне з улюблених занять майбутньої літераторки — вигадування фантастичних історій та висловлювання своїх думок у казковій формі.
Коли Шарлотті виповнилося п’ять, померла мати. Через відсутність коштів, не маючи змоги найняти гувернантку для дітей, батько в 1824 році віддав чотирьох старших дівчат до благодійної школи для дочок духовенства в Кован-Бріджі. Умови в школі були жахливі: холод, погане харчування, антисанітарія та спалах епідемії тифу. Від тифу померла старша, 12-річна сестра Марія. Батько повернув дітей додому, однак це не врятувало 11-річну Елізабет, яка невдовзі померла від туберкульозу. Похмурий родинний дім, суворий батько та втрата рідних справили сильне враження на Шарлотту і залишили свій відбиток у творчості. Лише в 1831 році сестри повернулися до навчання в школі, цього разу — в Ро-Геді. Це був золотий час для Бронте. Вона стала улюбленицею закладу, вражаючи однокласниць художнім хистом, ерудицією та чудовою пам’яттю, іноді цитуючи по кілька сторінок з улюблених книжок. У школі Шарлотта знайшла справжніх подруг, Мері Тейлор і Еллен Нассі, з якими товаришувала все життя.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Навчання в Ро-Геді тривало недовго, завершилось 1832 року, але вже у 1835-му Шарлотта повернулася до рідної школи вчителькою і пропрацювала там до 1839-го. У травні того ж року вона влаштувалась гувернанткою в сім’ю Сіджвіків, однак господарі дому ставились до Бронте принизливо, тому вона їх покинула.
Сестри Бронте
Отримавши після смерті тітки невелику спадщину, Шарлотта із сестрою Емілі вирушає на навчання до Брюсселя. З 1842 по 1844 рік сестри вивчали французьку й німецьку мови і паралельно заробляли викладанням. Шарлотта викладала англійську в пансіоні, а Емілі — музику.
В 1845 році сестри вирішили здійснити свою давню мрію і відкрили школу для дівчат у своєму рідному місті. Тут викладали широкий спектр дисциплін: англійську граматику, арифметику, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію, музику і малювання. Але це ніяк не допомогло школі вижити. Фінансові труднощі та сімейні негаразди змусили сестер Бронте відмовитися від своєї мрії.
ІНШІ ШЛЯХИ ДЛЯ ТВОРЧОСТІ
Сестри Бронте прагнули реалізувати свої творчі пориви. Вже 1846 року вони видали спільну поетичну збірку під чоловічими псевдонімами Коррер (Шарлотта), Елліс (Емілія) і Актон (Анна) Белл. Продано було лише два екземпляри збірки. В той час вважалося, що література — не жіноча справа. Та це не зупинило сестер, і вони з тим же ентузіазмом взялися за написання прози. Шарлотта написала повість «Вчитель», Емілія — «Грозовий перевал», а Анна — «Агнес Грей». І тільки «Вчитель» не отримав пропозицій від видавців. Проте Шарлотта не засмутилася і продовжила писати.
Вже через рік вона видала свій великий роман «Джен Ейр», який одразу приніс їй успіх, був перекладений багатьма європейськими мовами і екранізований дев’ять разів. Цей твір і досі залишається найвизначнішим у доробку Шарлотти.
Успіх роману відкрив Бронте шлях до вищих світських кіл. У видавничих справах вона часто навідувалася до Лондона, де познайомилася з письменницею Елізабет Гаскелл та письменником Вільямом Теккереєм. Утім, вона ніколи надовго не покидала самотнього батька.
У жовтні 1849 року Бронте публікує новий роман «Шерлі», в якому зобразила події руху луддитів, але публіка сприймає його прохолодно. У 1853 році Шарлотта написала свій останній роман «Віллєт», що вважається автобіографічним. Роман «Емма» Бронте не встигла завершити за життя і в 2003 році його дописала інша ірландська письменниця Клер Бойлан.
В 1854 році, попри хворобу, Шарлотта одружилася з дияконом Артуром Беллом Ніколлсом. Після дев’яти місяців шлюбу недуга взяла своє.
«Марно наполягати, ніби людська душа повинна задовольнятися спокоєм. Ні, їй необхідна бурхлива діяльність, і вона створює її подобу в мріях, якщо не може знайти наяву», — Шарлотта Бронте
Текст: Оксана Багрій
