мій янгол носить форму ЗСУ
мій янгол пише в окопах вірші
готує сніданок з надій і ніжності
навіть тоді коли гіркнуть вишні
мій янгол такий уже втомлений
носить в кишені хустинку
з ініціалами тих хто залишив по собі вічність
він зшиває струни вигорілих доріг
жовтих книжок і брудних черевиків
стає на рушник прощею трав
крильми чорних птахів зажури
і не припиняє любити
мій янгол знає
що вити гнізда там де біле каміння самотніх вулиць
боляче й трудно
та піднімає однісіньке яблуко з чужого саду
переходить поле
засіяне гулом джмелів і кроками страху
мій янгол бачив як дитина втрачає маму
як товариш плаче за другом
як батько ховає сина
паперовими квітами плечі маленького літа
накриває хустинкою
тою що з іменами міст і вокзалів і колій
мій янгол сидить у волоссі
справжніх воїнів
і поглядом їх береже
гладить щетину
лікує мозолі
втирає кров і тримає небо
комусь і таке робити треба!
мій тихий янгол кружальцями сонця ховається в душу
мощі святих випрошує в Бога
молитву вкладає на подушку збиту
мій янгол вірить
у кожного воїна
у кожнісіньке слово до шинелі пришите
хай буде йому там стійко і літепло
бо янголи завше оголено щирі
тримай їх усіх як тримаєш світ наш
будь їм близько у солоді віри
facebook.com
Прокоментуєте?
