ЗАКРИЙТЕ НЕБО
Кіптява чорна, холодна зима,
Заполонили блакитну безмежність,
Вся Україна хоробро сама
Бореться з ворогом за незалежність.
Харків, Херсон, Маріуполь, Ірпінь,
Суми, Житомир, Чернігів і Буча —
Гідно стоять люди трьох поколінь
За злотоверху столицю на кручах.
Правду болючу і мир на землі,
Гнізда лелечі, надію крилату!
Запам’ятайте, раби-москалі,
Знищити волю не здатні гармати!
Умань і Вінниця, Ужгород, Львів,
Села квітучі від краю до краю
Путінських нелюдів, вбивць, холуїв,
П’яну Росію в церквах проклинають!
Непереможні, святий заповіт
Вражою кулею вам не пробити!
Янголи зможуть, здивується світ,
Над Україною небо закрити!!!
БІЖЕНЦІ
— Куди ж ми тікаємо, мамо? —Війна!
Ворожа навала ген суне з Росії.
Гостомель в облозі, жахний сатана
Вже заволодіти всім світом воліє.
— І нашим будинком, і сонечком, ма…?
Дитячим садочком і Мурчиком нашим? —
Ти міцно тримай його, любий, тримай.
Ми не віддамо навіть котика Раші!
— А, що у Росії немає землі?
Й тому нападає на інших війною?
— Усе в неї є, та немає душі,
Такої, мій синку, як в нас із тобою!
СЛЬОЗИ СВІТУ
Переймається Європа,
НАТО — співчуває,
Жде смертельного потопу
Упиряків зграя.
Б’ються воїни хоробрі
В повені пожежній.
Кісткою для Раші в горлі
Наша незалежність.
Замість того, щоб нам дати
Рятувальну зброю.
Щоб не лізли супостати
Чорною ордою,
Проливає дружно сльози
Світ достатку й миру.
Не зважаєм на прогнози —
Гостримо сокиру!
Розкололось небо навпіл
Від ракет жахливих.
Воскресають там, де святість
І де є могили.
Тож відродимося з праху
Лютої завії!
Вже готує всесвіт плаху
Путінській Росії!
А ПО ТОЙ БІК ВІЙНИ…
(Присвячується Маріуполю)
А по той бік війни —
На краєчку зими
Пробивалися проліски сині.
І пастельна блакить
Золоту ткала нить
На гаптовану сукню Вкраїні.
А по той бік гармат —
Світлом врунився сад,
Повертались у гнізда пташата.
Оживала земля,
На поля вистеля
Домоткані хустини картаті.
А по той бік ракет —
Вірш натхненний поет
На папері виводив старанно.
І пливла тиха ніч
Білим хмарам навстріч
У лавандову димку туману.
А по той бік могил
— Віддавали борги
І боролися за незалежність.
Зло виймали з грудей,
Милували дітей,
У колисці плекаючи ніжність.
А по цей бік жахіть —
Україна стоїть,
У людській крові —
маківки храмів.
Залишилися ми
На руїнах війни,
Закриваючи небо руками.
СЛАВЕНЬ УКРАЇНІ
Україно, ти рахманна!
Золотиться сонця скерцо!
Бо надії повний жбанок
День новий несе у серці!
І світанки малинові,
І роси сріблясті перли,
Непідкупної любові –
Україна ще не вмерла!
Любимо красуню-Матір –
Незалежну, щиру, горду!
Подавіться супостати
Словом нашого народу!
Материнську рідну мову
Увібрали з колисанки
І веселку кольорову
й золотих ланів серпанки.
На чуже не зазіхаєм,
І своїх скарбів не втратим.
Над бузковим рідним краєм
В’ється синьо-жовтий прапор!
Чисте небо і пшениця –
Символ нашої держави.
В пояс хочеться вклониться
Батьківшині величавій!
Не здолати правду нашу –
Чорне море, степ, Карпати!
І шляхетну, чисту душу
У кайдани не скувати.
День і ніч стоять на варті
Наші доблесні герої!
Українські землі варті
Щастя, миру, супокою.
Дружньою стіною станем
Проти сліз, війни, ординців.
Час загоювати рани,
І карати вражих вбивців.
Хай звитяжна у родині
Ллється пісня водограєм!
В нашій вільній Україні,
У козацькім славнім краї.
ПЕРЕДЧУТТЯ ПЕРЕМОГИ
Зима здалась без бою, капітулювала,
Відчутні у повітрі пахощі весни.
Вже день лопати гострить, копаниці, рала,
В багатті спалює засохлі бур’яни.
Брунькує котики, тюльпани розпускає.
Невдовзі заплете віночки у садах,
Розсипле соловей сріблясті ноти гаєм,
В тополі згубить пір’я перелітний птах.
За обрієм пастельні проліскові фарби
Змішає із молочними вершками хмар.
Мачинки мурашні у сонечках кульбаби
Збиратимуть на тільця росяний нектар.
Проклюнеться зело смарагдово-зелене
Корінням у глибінь, до маківки – стеблом.
Весна вдягне корону, сукню з листя клена,
Містечком пройдеться і затишним селом.
І будуть всі радіти цій красі прийдешній,
Що на ріку спускає зоряні човни.
Щасливі, безтурботні, осяйні, безпечні,
Чекаючи на мир у бліндажах війни.
ЄДНАЙМОСЯ!
Єднаймося у смутку і любові,
Щоб нас не подолали вороги,
Щоб України грона калинові
Не закували в темні ланцюги!
Народе — світлий, гідний, роботящий,
Козацький рід твій славиться здавен.
Тож будь у злагоді, достатку, щасті,
На многії літа благословен!
Єднаймося, брати по духу й крові,
Стіною станемо на рубежах
За кожну стежку, річку і діброву,
За пелюсток ромашки у житах!
Із нами правда, Бог і пісня в серці,
Знамена синьо-жовті й журавлі!
Не болісно за рідну землю вмерти,
Жахливо зрадити своїй
litgazeta.com.ua
Прокоментуєте?
