Хто ми? Звідки? Куди йдемо? Такими є основні філософські питання. Якими ж мають бути відповіді, та хто має їх давати? Скільки триває самоідентифікація та пізнання себе? Напевно, нема ні часових, ні просторових рамок для таких суб’єктивних процесів. Але точно є поле в котрому шанси розвитку зростають. Саме з такою метою варто націлювати увагу на наших дітей. Сприяти їхній актуалізації та проявності.
9 грудня 2023 року в Національному музеї літератури України відбулась 5 церемонія нагородження лауреатів Міжнародного дитячого конкурсу «У пошуках літературних талантів» імені Лесі Українки.
Незважаючи на війну, зала була заповнена: діти, батьки, вчителі, друзі, рідні. Це стало справжнім духовним єднанням в єдиному пориві творіння, миру та літератури.
Леся Українка являється світочем української історії та літератури. Вона сотворила для нас приклад незламності, працелюбства та природолюбства. Її перший вірш «Надія», написаний у дев’ятирічному віці вражає глибиною.
Так і серед учасників конкурсу було багато любові, глибини і звісно ж прагнення миру і осмислень війни та викликів із котрими всі ми стикаємося щодня. Жодна дитина у світі не заслуговує на дитинство під час війни. Жодна дитина не повинна особисто переживати втрати, несправедливі смерті та руйнацію. Але справді величні духом нації, котрі, незважаючи на випробування, знаходять сили жити, творити і прагнути кращого світу. Твори лауреатів, дипломантів та учасників конкурсу – цьому підтвердження. Жага життя, незламність, віра у Перемогу – все це об’єднує нас в єдиному егрегорі та рухає у бажанні ставати щодня кращими версіями себе задля прекрасного майбутнього!
Внаслідок збройної агресії РФ в Україні загинуло 512 дітей, більше ніж 1155 дітей отримали поранення різного ступеня тяжкості внаслідок обстрілів та ракетних ударів.
Росія насильно вивезла від 200 000 до 700 000 українських дітей до щонайменше 57 регіонів РФ. Але лише 16 207 дітей були офіційно ідентифіковані українською владою.
Страшні цифри порушення циклу майбуття. Тим цінніше кожен крок та здобуток дітей України!
Урочистим початком церемонії стали виступи талановитих дітей з міста Звягеля, гра на бандурі Мар’яни Бондар та виконання пісні «Ніч яка місячна» її братом Остапом Бондарем.
Тетяна Фольварочна
Вітальне слово на церемонії виголосила заступниця голови НСПУ, письменниця Тетяна Фольварочна. Вона щиро привітала переможців та дипломантів конкурсу, наголосила на важливості підтримки юних талантів, їх розвитку та популяризації. Вона ж і вручала дипломи лауреатам у номінації «Поезія».
Хвилиною мовчання була вшанована Марія Морозенко, котра відійшла у засвіти. Це велика втрата як для рідних і близьких, так і для літературного середовища України. Пані Марія багато працювала з молоддю, волонтерила, була членкинею журі конкурсу та особливо активно приймала участь щороку в його розвитку.
Юрій Рошка
На церемонії виступив один з організаторів конкурсу Юрій Рошка – директор ліцею № 1 ім. Лесі України (м. Звягель). Він розповів про історію створення конкурсу, про акцент саме на маленькій Лесі, котра енергетично та історично причетна до місця сучасного розташування ліцею. Справа в тому, що сім’я Лесі Українки переїхала до Звягеля, коли вона саме пізнавала світ дитиною. І будинок в котрому проживала сім’я був розташований неподалік сучасного ліцею. Дім, нажаль, не зберігся, але залишився сад, в котрому маленька Леся торкалася долонями дерев, землі, трав і квітів, пізнаючи світ. Саме цей сад досі росте коло ліцею, а долоні сучасних талановитих дітей торкаються метафоричного Лесиного світу, назавжди лишаючись відбитками долонь на «Алеї талантів». Щороку закладаються арки, котрі оздоблюються відтисками долонь переможців. Така метафора надихає усіх відвідувачів на сотворіння чогось прекрасного та єднання заради краси. А відвідувачів таки вистачає, адже кожен, хто завітає на батьківщину видатної письменниці неодмінно захоче відвідати її пам’ятник біля ліцею, де погруддя юної Лесі впевнено та мрійливо дивиться у майбуття кожної дитини України.
До речі, саме це погруддя лягло в основу печатки конкурсу та пам’ятного барельєфу, котрий отримали головні призери цьогоріч.
Юрій Рошка під час вручення дипломів усім лауреатам презентував також книгу «У фокусі – орбіта «2616 Lesya» Фотомандрівка від Звягеля до Сурамі». Завдяки роботі світового фотографа Олександра Харвата, та українського краєзнавця, поціновувача творчості письменниці Галині Вокальчук у книзі можна побачити більше 300 фото, листи Лесі Українки до своїх рідних, а ще факти про ті місця, де жила, подорожувала та насолоджувалася краєвидами письменниця. На сторінках видання вмістили і вірші, написані Лесею у різних куточках світу. У фотоальбомі з елементами навчально-наочного посібника також зафіксовано пам’ятники Лесі Українці, меморіальні місця й артоб’єкти відповідної тематики. Звісно на сторінках цієї книги є погруддя нашої Лесі, що особливо приємно, адже заклало неодмінну візуальну точку до відвідин переможцям. Саме там будуть їхні долоні на Алеї.
Микола Хомич
Микола Хомич – письменник, меценат і засновник конкурсу переконаний, що талановиті діти є найкращою демонстрацією того, що нашу націю ніколи не здолати. Саме вони – ці юні таланти творять наше сьогодення та майбутнє! Їм потрібно закладати важливі цінності та створювати коло реалізації. Після початку війни у 2014 році стало зрозуміло, що літературне середовище потрібно стимулювати до розвитку як ніколи! Саме тоді народилася ідея конкурсу, котрий реалізовується ось вже п’ятий рік поспіль, зауважив письменник. Пан Микола вручив дипломи лауреатам у номінації «Проза».
Виступила з привітаннями та оголошенням дипломантів у номінації поезія українська письменниця і журналістка, членкиня НСПУ, член журі Міжнародного дитячого конкурсу «У пошуках літературних талантів» імені Лесі Українки Юлія Бережко-Камінська. Вона надихала слухачів поезією зі своєї нової збірки та бажала особистісного зростання учасникам конкурсу.
Дипломантів у номінації «Проза» привітав редактор літературного журналу «Радуга» Юрій Ковальський. Він закликав авторів не спинятися у своїй творчості та надихатися достойними прикладами наших українських авторів.
На конкурс надійшло 368 творів у номінаціях «Поезія» і «Проза». Учасники надсилали свої твори з усієї України та світу! Журі було надзвичайно важко обрати переможців. Саме тому, окрім першого, другого та третього місць в кожній з номінацій були ще й відзначені дипломанти.
Отож переможцями Міжнародного дитячого конкурсу «У пошуках літературних талантів» імені Лесі Українки 2023 року стали:
Лауреати у номінації «Поезія»
І місце
Паращак Софія – учениця 10 класу Калуського ліцею ім. Дмитра Бахматюка, Калуської міської ради Івано-Франківської області за драматичний фрагмент «Каменярі з Майдану».
ІІ місце
Кириченко Каріна – м. Остер, Чернігівська обл. Збірка верлібрів « Криптограма душі».
ІІІ місце
Артем Білюк – с. Рівне, Ковельський р-н, Волинська обл. Збірка віршів «Проростання крізь час».
Дипломанти:
Марія Бухтіярова
Віка Єфремова
Костянтин Штец
Катя Берегуля
Лауреати у номінації «Проза»
І місце
Валерія Лях – м. Кременчук, Полтавська обл. Повість «Недитяча Іграшка».
ІІ місце
Влад Богдюк – Білгород-Дністровський, Одеська обл. Новела «Чекай на мене коло яру».
ІІІ місце
Богдан Шостацький – м. Хмельницький. Повість «Бидло».
Дипломанти:
Марія Бухтіярова
Нікіта Окользін
Михайло Гребенюков
Соломія Григор’єва
Микита Паламарчук
Під час П’ятої церемонії нагородження лауреатів Міжнародного дитячого конкурсу «У пошуках літературних талантів» імені Лесі Українки відбувся показ картин Олександри Добровольної, молодої художниці з 194 школи «Перспектива» міста Києва. Вона представила серію своїх робіт «Анатомія душі. Моє серце під час повітряної тривоги». Олександра спробувала передати через роботи власну емоцію, глибину душі. Це було вдалим візуальним доповненням до творів конкурсантів.
Працівники Національного музею літератури України приєднались до привітань переможців, майбутніх майстрів слова, які вже нині талановито заявили про себе. Переможці з приємністю мандрували літературною експозицією, виставковими залами музею та захоплено слухали екскурсії.
Ірена Слута
Модератор заходу, письменниця Ірена Слута привітала конкурсантів з неабиякою вдачею бути прочитаним такими світилами сучасної літературної спільноти, котрими були усі без винятку члени журі.
А саме:
Голова журі: Михайло Сидоржевський – письменник, голова Національної спілки письменників України, редактор «Української літературної газети».
Члени журі:
- Тетяна Фольварочна – письменниця, перший заступник голови Національної спілки письменників України
- Марія Морозенко – дитяча поетеса, голова Київської організації Національної спілки письменників України
- Світлана Гресь – письменниця, лауреат літературно- мистецької премії імені Лесі Українки Українського фонду культури, голова Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України
- Юрій Ковальський – письменник, головний редактор журналу «Радуга»
- Юлія Бережко-Камінська – письменниця, секретарка Національної спілки письменників України по роботі з молодими авторами
- В’ячеслав Медвідь – письменник, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.
Після урочистого вручення Лауреати прочитали уривки своїх творів. Пропонуємо і Вам, нашим читачам ознайомитися з декотрими з них.
Паращак Софія Володимирівна, 1 місце у номінації «Поезія»
Заради Майбутнього
Я ˗ майбутнє України,
ЗцІлю душевні рани-руїни.
Стану й буду в небо дивитися,
Із невимовним щоб подружитися.
Я думатиму про те, що буде,
Що не останні живуть тут люди.
Що моя країна оживе душею,
Мрією про щастя, розквітлою зорею.
Зорею творчою народу єднання,
А не братів між собою протистоянням.
Душа народу, розквітла в надії,
В океані мрій врешті дозріє.
Той мій океан… небесний…
Душ драгоман чудесний.
Ми твоя віра, надія і сила.
Ще недоля нас не зломила.
Діти в тебе, Вкраїно, мужні.
Мрії крилаті, думки потужні.
Діти поля, сонця і волі,
Хоч черпали з джерел недолі.
Діти, з батьками кордоном розділені,
Щоб про майбутнє думки були втілені.
Моє вкраїнське майбутнє, де ти?
Навчи складати до мільйона монети.
Терпляче чекати, цим творячи чудо,
Вірити в те, що хтось не забуде.
Я, Україно, ˗ твоє майбутнє.
Й натхнення моє ˗ самобутнє.
Наталя Лях, 1 місце у номінації «Проза»
Недитяча іграшка
Нарешті добігши до сховища він побачив те, чого найбільше боявся. Перший поверх сховища яскраво палав, а з підвалу ніхто не виходив. Марк ринувся до входу в підвал, проте, він був завалений. Разом з чоловіками вони, як змогли, розібрали завали. Підвал було зруйновано. Хлопець завернув туди, де була його сім’я. Мама, обійнявши донечку, лежала на матраці, наче спала. Вони обоє були присипані землею. Мамі на голову впала балка, що тримала стелю, а в Ані на грудях лежала величезна каменюка. Марк кинувся підіймати балку, а за нею і камінь з грудей сестри.
– Мамо! Мамо! Вставай! Давай, нам треба йти! Мамо! – Марк тряс її за плечі, проте та не прокидалася. Невже вона так просто пішла від нього? – Добре, чекай, зараз я витягну Аню і повернусь. Нумо, сестричко, давай я тебе візьму. – Він взяв її на руки, проте сестра ніяк не реагувала. ” Вони просто втратили свідомість… Так! Зараз я витягну їх і все буде добре!”
Марк витягнув Аню, потім, на спині й маму. Вони лежали на холодній землі. Мамина голова майже вся була в крові, деякі пасма волосся прилипли до лоба.
– Ні… – зі сльозами на очах Марк прибирав ті пасма. – Ні… Мамо, прокинься!!! Мамо!!! – він кричав щосили, він хотів, щоб вона його почула. Але ні… Вона більше ніколи не прокинеться, ніколи не скаже лагідних слів. Більше вона нічого не зробить. Мама загинула. Її вбили.
Марк подивився на сестру. Її курточка була мокра від крові. Тільки зараз він побачив, що каменюка не лише зламала ребра, а й проткнула їй груди, певно там була й арматура. Аня була мертва. Її вбили.
Ірена Слута
Автор фото: Віталій Приходько
