З нагоди 105-річниці від дня народження Андрія Малишка в столичному парку, який носить ім’я визначного українського поета, відбулись Малишківські читання.
У читаннях, ведучим яких був секретар НСПУ Михайло Шевченко, зокрема взяли участь один із корифеїв сучасної української поезії Дмитро Павличко, голова НСПУ Михайло Сидоржевський, перший заступник голови НСПУ Віктор Мельник, письменники Петро Перебийніс, Віктор Женченко, Софія Майданська, Антонія Цвід, Володимир Поята Валентина Козак, а також представники адміністрації Дніпровського районну в місті Київ.
До Малишківських читань також були залучені учні восьмих класів київського НВК «Домінанта».
Під час урочистостей запрошені гості ділилися своїми спогадами чи враженнями про видатного класика української літератури Андрія Малишка.
Зокрема, поет, Герой України, лауреат Шевченківської премії Дмитро Павличко розповів: «Ви знаєте, цей чоловік був і великим співаком. Я змагався з ним дуже часто. Він мав такий тенор – оперний. Він співав прекрасно… Він запрошував мене до себе додому. Як я міг відмовитися? Я був у Малишка на обіді, я побачив його квартиру, його дружину, його друзів».
Володимир Поята зачитав присутнім перекладену румунською мовою «Пісню про рушник».
Очільник НСПУ М.Сидоржевський зокрема відзначив: «Це сьогодні легко бути героями. Сьогодні легко носити вишиванки, легко боротися за Україну. А як було Андрію Малишкові терпіти наругу після того, як він сказав своє слово, пройшовши війну? Він в часи сталінщини не боявся у своїх творах, своїх виступах говорити відкрито, виступати за Україну, за українську мову».
На завершення Малишківських читань Владислав, студент Академії керівних кадрів, зачитав такі рядки з поезії Андрія Самійловича:
Є такі: за ніч півтисячі вижене
Рівних рядків, як нудний потік,
Мені б одне слово — важке, не зніжене,
Щоб серце тримало не ніч, а вік.
Щоб не збивалося на скороговорку,
Сиділо б, як сторож біля воріт,
Курило б зі мною одну махорку,
Ділило б зі мною і хліб, і піт.
І, схоже на мене кожною рисою,
Любило б дороги й рясні громи,
Із синіх дощів під курною завісою
Ткало б землі моїй килими.
