Вадим Крищенко. «У час, коли закреслив тишу…»

0

Ці римовані рядки я адресую деяким українським —  поетам та співакам, які бояться називати злісну росію найпершим ворогом нашої Свободи та Незалежності.
 
ВІДВЕРТО
У час, коли закреслив тишу
Ракет рашистських вбивчий знак –
Чого ти заховався в нішу?
Ти син Вкраїни чи приймак?
 
Все видно, ніби на арені…
Чом рот закрив ти на замок? –
Хіба убивці безіменні
Дітей невинних та жінок?
 
І поруйновано, і вбито –
Безчинствує московська тать.
Росію іменем бандита
Чого боїшся ти назвать?
 
Хоч вороги на все готові,
Зніми свій переляк з облич
І сонність заміни на совість,
А боязкість свою – на клич.
 
Хай наша пісня, наше слово
Сьогодні теж крокує в бій.
А час прийде й обов’язково
Назве хто свій був, хто не свій.
 
І не вигадуйте причини
У лжі метафорних одеж.
Сьогодні ворог України
Наш особистий ворог теж.
 
   Я ХОЧУ ДОДОМУ

Кремлівські злочинці
Накоїли лих.
Мільйони українців
На землях чужих.

Суцільна руїна
Від вибухів зла.
Спасала Вкраїна,
Людей як могла.

Родини кришились
Під звуки проклять.
Чи вистачить сили
Їх знову зібрать?

Долаючи втому,
Бажання пройма:
«Я хочу додому…
Та дому нема.

Обвуглена хата
Без вікон, без рам.
Чекає відплата
За все ворогам.

Але ми вернемось –
Упевнений я.
 І батьківське небо
Нам знов засія.

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я