Валентина Коваленко. «Не смій до мене сікатись, моzкаль!»

0
257

“Українська літературна газета”, ч. 7 (351), липень 2023
 
 
НЕ СМІЙ ДО МЕНЕ СІКАТИСЬ, МОZКАЛЬ!
Не смій до мене сікатись в брати!
Твоє «брати» лише від слова «брАти».
А ти віки ведеш мене до страти.
Зведенюки ми. Межи нами б – ґрати
Й бетонні – до пів неба – блокпости!
 
Аби тебе завирив чорторий,
Аби тебе зассали трясовини,
Щоби твоє поріддя ці провини
Не згоїло до сивої пори!
 
За те, як ти «па-брацкі» реготав,
коли ячали криками руїни,
За те, як мати билася причинно
З твоїх наруг над збавленим дитям…
 
Й скалічену юначу п’ятірню –
за жовто-синю стрічечку на ранці…
І за кайданки, вдягнені «па-брацкі»,
за розстріли і чорний глум кастрацій…
І цей потоп… Цей ґвалт русифікацій…
За наше право на святу борню!
 
А ти в брати не сікайся і кайсь,
Й затям собі: ніколи не зрідниться
моє в’язке вкраїнське ДНКа
й твоя рідка моzкальська сукровиця!
 
Не смій до мене сікатись, моzкаль!
 
Мить
Оце тремке безсоння сон-трави
І дощику кропильце благовісне,
Й ця горличка, що янголячо висне
Зі сволока небес – не над колиску
Мойого серця – над його рови…
Де смуток мій глибокий притихішкавсь,
Де ця війна вже наче й не кровить
 
Оцей лелек квітневий переклеп
Й зелений гук із глибочиці степу,
Й зелений зирк проклюнутої щепи,
Цей дух землі – такий ріднющо теплий,
Як мить крихка: коли тобі не зле,
Коли тебе розкрилює… Але
Війна оця стриножує до терпу.
 
***
Рашистами підірвана Каховська ГАЕС.
Трагедія неймовірна. Потоп.
Людські жертви. Екоцид…
 
Одведи… Заступи… Схорони,
Сивий Боже… Якщо ти є…
Чим наш рід і кому завинив?
І карає нас хто глитаєм?
 
І за що нам оцей потоп?
І від кого нам ждать ковчег?
І коли українське плато
Переможним зридне плачем?
 
А поки що Дніпровий плач
захлинає херсонський степ…
здуріло горла палач,
й люттю люд у борні росте,
 
Гасять води гомін хатів,
Півень сонце ще спрагло п›є…
Схорони…. Заступи… Не катів!
Сивий Боже… Якщо ж ти є.

***
Варвари, підірвавши греблю
Каховської ГЕС,
учинили трагедію: для екології,
для людей та звірів…
Але повернули Україні її козацьку Атлантиду –
затоплений совєтами Великий Луг –
колиску запорозького козацтва
І впала загата…
і вилив себе Дніпро,
і здибив свавільно
і дико степами води…
й здригнулося віко
ворожих намулів… і кров
пугукнула віщо у скроні –
як погук свободи.
Великий наш Луже,
заждались твого «пугу»!
На хиже поріддя
знов пружимо жили турів…
Оговтуйся, батьку,
ладнай мамаїв на згук
І пращурів духом
намолюй новітніх джурів!
Звідколи без тебе
вдовує Козацька Січ?!
Сини ж за синами –
в борні під її знаменням!
Оговтуйся, батьку!
З твоїх глибоченних віч
Москалики взріли
нікчемне своє безімення.
Їх ляк зціпенів –
як зійшла наша пам’ять з дна:
розмиті  могили
мечі – не кістки – зростили!
Великий наш Луже,
оговтуйся і спинайсь:
зціли наше військо
цілющим своїм живосилом,
А кодло московське
до згину заворожи,
безчестя й неслави
хай ляжуть по нім попруги!
…Пугукнуло віщо у серце
З Великого Лугу…
Прорвало загату.
Вкраїнонько, будем жить!
 
 
 
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

litgazeta.com.ua
 

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я