* * *
Хоч ті літа давно минули,
комусь простилися гріхи.
В чиїйсь душі, гучній, як вулик,
позалишались порохи.
І не дають спокійно жити,
а муляють її щораз,
коли уявою вхопити
непросто цей тривожний час.
Непросто збутися амбіцій,
яких набралось цілий міх.
Куди із ними в цьому віці,
де висвітлено кожен гріх?
3 серпня 2022
* * *
Ми не клялися на вогні.
Само собою зрозуміло,
що в мирний час чи на війні
для нас одне священне діло.
І не клялися ми про те,
що спільні будуть наші втрати.
Що ми не будемо проте
сміття виносити із хати.
Та сталось. Сталось так, як є.
І винеслось. І занесло́ся.
І не шанується своє,
що випадає, як волосся.
4 серпня 2022
ЧАС
Обра́зи давні. Хто про них
із нас, сердешних, забуває?
Коли сидиш ні в тих, ні в сих,
а час у тебе викрадають.
Згадай, в одній із передач,
в прямоетерний час радійний
мав бути як оповідач
про свої справи професійні.
Але ведучий захотів
ще під’єднати до розмови
когось зі знаних слухачів
і добре публіці відомих.
І той слухач проговорив
весь час, відведений для тебе.
Оперував набором слів
усе про себе і про себе.
Ведучий геть зніяковів.
Перед тобою вибачався.
Ти не шукав лайливих слів
і шкодував, звичайно, часу.
Сказав ведучому : — Ти більш
мене до себе не запрошуй.
І залишився гострий біль
в душі, немов колючка рожі…
5 серпня 2022
Прокоментуєте?
